У Львові пропонують перейменувати вулицю Володимира Винниченка

Пропозицію перейменувати вулицю Володимира Винниченка у Львові вніс начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький.

Про це Максим Козицький повідомив у своєму телеграм-каналі.

"Завдяки нам з вами, Львівщина – перша область в Україні, яка очистилася від памʼятників окупаційній радянській армії. Винниченко – історична постать, яка не підпала під декомунізацію, адже досі не внесена в перелік перейменувань Українського інституту національної памʼяті", — написав Максим Козицький.

Серед причин пропозиції перейменувати вулицю начальник Львівської ОВА вказав те, що Винниченко був прихильником автономії України у складі Росії, критикував політиків-самостійників, був комуністом та противником створення української армії.

"Його утопічні заклики до московської влади щодо українізації та літературний спадок є неспівставними з тією шкодою, якої він заподіяв українській державності в період перших визвольних змагань. Топоніми – це частина інформаційної безпеки держави, це ідеологічні маркери, на яких виростають наші діти. Допускати далі існування тих, які вшановують ворогів української державності та колаборантів, ми не маємо права", – наголосив Максим Козицький.

Очільник області закликав громадськість долучитися до обговорення нової назви. На його думку, вулиця має вшановувати особу або подію, яка символізує державність і ключові цінності для України та українців.

На пропозицію перейменувати вулицю Винниченка відреагувала низка дієвців культури, які не погодились з цією ідеєю.

"Якщо ми сприймаємо Петлюру і Скоропадського як будівничих України, якщо ми друкуємо на грошах Грушевського — Винниченко має мати місце в національному пантеоні. Ви проблему російської в навчальних закладах спробуйте вирішувати замість цього ревізіонізму нізвідки", — написав український письменник, перекладач і військовослужбовець Остап Українець.

 

Залягти на дно в Брюгге 2019. Уривок з книги "Радіо Афродіта" Олега Криштопи

"Радіо Афродіта" - документальний роман, який розповідає історію підпільного радіо, через постать бельгійця Гезенбрукса й людей із якими він працював пліч-о-пліч. Це оповідь про боротьбу, відвагу, мужність, але й про зраду та кохання. Олег Криштопа 14 років проводив інтервʼю, журналістські розслідування та досліджував документи, щоб написати цей роман.

Мої парламентські вибори: 1990 рік

«…Отрицательное воздействие на обстановку в городе Житомире имели выступления участников республиканского фестиваля «Червона рута», концерты которого проходили 10-11 февраля в Облмуздрамтеатре. В программе, выступлениях пропогандировалась идея «самостоятельной Украины»… - КГБ сигналізувало «нагору» про ситуацію в Житомирі.

Влад Троїцький: «В Україні починає формуватися традиція усвідомлення генезису»

Інтерв’ю з театральним режисером Владом Троїцьким для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.