АНОНС: Лекція Віталія Скальського "Павло Скоропадський та Українська Держава подвійної ідентичності"

У рамках циклу історичних лекцій "Як подолати Росію: спитай історика" 29 квітня у Харкові відбудеться лекція історика Віталія Скальського "Павло Скоропадський та Українська Держава подвійної ідентичності".

Павло Скоропадський очолював Українську Державу сім з половиною місяців. За цей час він кардинально змінив внутрішню політику. Нормалізував роботу державного бюрократичного апарату. Ухвалено Державний бюджет без дефіциту. Розроблено проєкт створення армії, сформовано Сердюцьку дивізію, розпочато створення Військової академії. Укладено попередній мирний договір з Росією, розгорнуто мережу дипломатичних установ. Усіх вчителів спрямовано на курси українознавства, відкрито  понад сотню гімназій та два нових з українською мовою викладання, університети, засновано Національний архів, Національну бібліотеку, Національний музей, Український національний театр, Державний драматичний театр… Розроблено плани будівництва метрополітену у Києві та системи електростанцій на Дніпрі.

І водночас Гетьман отримав від опозиції епітети: "безвольний романтик", "сентиментальний дегенерат", "слинявий малоросійсько-руський генерал", "грабіжник", "паразит". За його гетьманування сталися аграрні заворушення у Центральній Україні та глобальний страйк залізничників, що паралізував державу. Преса піддавалась цензурі, політиків судили та ув'язнювали. В Україну приїхали тисячі росіян, що втікали від червоного терору. І не просто приїхали, а дістали високі посади в уряді та місцевій адміністрації. Фактично скасовано результати місцевих виборів 1917 року. Російська мова здобула високий офіційний статус. На території України був присутній військовий іноземний контингент. Врешті, гетьман підписав Федеративну грамоту з Росією. 

Які були мотиви у Павла Скоропадського, ким він був для української державності і які ми можемо винести історичні уроки, розповість Віталій Скальський — український історик, кандидат історичних наук, дослідник історії Української революції 1917-1921 рр., військовослужбовець бригади "Хартія".

Модеруватиме: Володимир БІРЧАК, історик, сержант бригади "Хартія" 

Організатори: 13-та бригада НГУ "Хартія", ЦСМ "ЄрміловЦентр", видавництво Vivat

Коли: 29 квітня, вівторок, 17.00

Де: Харків, ЄрміловЦентр (майдан Свободи, 4)

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.