IN MEMORIAM: Пішла з життя археолог Ірина Ковальова

7 травня у Варшаві на 95 році відійшла у засвіти археолог, історик та громадський діяч Ірина Ковальова.

Про це сповістила Спілка археологів України.

Ірина Ковальова народилася 29 жовтня 1930 року у м. Дніпропетровську в родині спадкового дворянина, службовця-інженера Федора Миколайовича Ковальова та його дружини, графині Лідії Вікторівни Іванової (Костюшко).

Закінчила 1954 року історичний факультет Дніпропетровського державного університету. У 1957—1961 роках — науковий співробітник, керівник відділу археології Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького. У 1961 році перейшла на роботу до Дніпропетровського державного (нині — національний) університету, у якому працювала до квітня 2015 року.

Ірина Федорівна протягом 1960—1990-х років досліджувала історію населення Середньої Наддніпрянщини та Степової України часів неоліту, енеоліту, ранньої, середньої та пізньої бронзової доби, з початку 2000-х років — займалася також археологією козацької доби.

У 1971 році заснувала постійнодіючу новобудовну археологічну експедицію ДДУ, яка у 1993 році була трансформована у науково-дослідну лабораторію археології Придніпров'я.

Із 2001 року очолювала археологічні дослідження Новобогородицької фортеці та інших історико-археологічних пам'яток Присамар'я козацької доби на території Дніпропетровщини.

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.