У музеї "Територія терору" оцифрували 2000 документів політв’язнів

Львівський музей "Територія терору" оцифрував близько 2000 документів про опір радянському тоталітарному режиму.

Про це пише  ZAXID.NET.

Серед оцифрованих документів – фотографії, листи, справи політв'язнів та інші архівні матеріали, які фіксують як особисті історії, так і загальнополітичні. Серед них – пропагандистська література і самвидав ОУН. На сайті уже доступні для перегляду документи 1940-х, 50-х і 60-х років.

Спогади написані від руки, надруковані на машинці або записані на аудіо. Це інтерв'ю українців, які відбували покарання на Далекому Сході, а також депортованих із Закерзоння у Польщі. Один з найбільших архівів, які доступні на сайті, це документи політв'язня Богдана Климчака 1937 року народження. Він один з останніх політв'язнів Радянського Союзу, вийшов на волю 11 листопада 1990 року.

"Якщо порахувати час, проведений в тюрмі і на засланні, то він провів там близько 25 років. Майже чверть століття", – наголошує наукова співробітниця музею Юлія Артимишин.

Інший політв'язень, документи про якого можна переглянути на сайті, Іван Губка з Жовківщини. Його засудили ще у 17 років за допомогу підпіллю. На засланні він брав участь у повстанні в'язнів у Норильську. У музеї зберігається також його особиста річ – настільна лампа. А в архіві – фото і багато документів Івана Губки.

Документи оцифрували за європейською програмою House of Europe. Їх можна переглянути на сайті музею "Територія терору".

 
zaxid.net

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.