IN MEMORIAM: померла жертва нацистських концтаборів і громадська діячка Надія Слєсарєва

У ніч на 31 грудня 2023 року померла громадська діячка Надія Слєсарєва.

Про це сповістила історикиня Тетяна Пастушенко.

"Сьогодні вночі померла Надія Слєсарєва.... Пережила сталінські репресії і примусову працю в нацистській Німеччині, активна громадська діячка. Зібрала і опублікувала чотири книги спогадів колишніх жертв нацизму. Останній її виступ відбувся в Берліні 13 грудня 2023", - написала Тетяна Пастушенко.

Надія Слєсарєва народилася 23 вересня 1930 року в місті Дніпропетровськ (нині Дніпро).  У 1937 р. батька арештував НКВС, згодом його розстріляли. З осені 1937 року мати пані Надії відбувала покарання у Сиблагу. Надія тим часом виховувалась у дитячому будинку, її вдочирили подружжя Олени та Марцеля Рейнгардів, старша сестра матері з чоловіком.

Під час Другої світової війни стала свідком евакуації радянської влади та приходу вермахту. У вересні 1943 року була депортована німецькими окупантами до концентраційного табору Штутгоф і яка сама стала там жертвою примусової роботи. У 1948 р. повернулася додому у Дніпропетровськ, де возз'єдналася з мамою, яка повернулася із таборів.

Надія  Слєсарєва засновниця та очільниця Жіночого центру "Надія". Також у співпраці з берлінською організацією "KONTAKTE-KOHTAKTbI е.V.", ідстоювала визнання примусових працівників в Україні та за виплату їм компенсацій. Її діяльність давала можливість почути багатьох потерпілих і створювала простір для діалогу.

18 вересня 2019 року Надію Слєсарєву відзначили Федеральним орденом за заслуги на стрічці -  найвищим цивільним визнанням Федеративною Республікою Німеччина заслуг перед суспільним благом і присуджується німецям та іноземним громадянам за політичні, економічні, соціальні та духовні досягнення, а також за особливі заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина.

 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.