IN MEMORIAM: померла жертва нацистських концтаборів і громадська діячка Надія Слєсарєва

У ніч на 31 грудня 2023 року померла громадська діячка Надія Слєсарєва.

Про це сповістила історикиня Тетяна Пастушенко.

"Сьогодні вночі померла Надія Слєсарєва.... Пережила сталінські репресії і примусову працю в нацистській Німеччині, активна громадська діячка. Зібрала і опублікувала чотири книги спогадів колишніх жертв нацизму. Останній її виступ відбувся в Берліні 13 грудня 2023", - написала Тетяна Пастушенко.

Надія Слєсарєва народилася 23 вересня 1930 року в місті Дніпропетровськ (нині Дніпро).  У 1937 р. батька арештував НКВС, згодом його розстріляли. З осені 1937 року мати пані Надії відбувала покарання у Сиблагу. Надія тим часом виховувалась у дитячому будинку, її вдочирили подружжя Олени та Марцеля Рейнгардів, старша сестра матері з чоловіком.

Під час Другої світової війни стала свідком евакуації радянської влади та приходу вермахту. У вересні 1943 року була депортована німецькими окупантами до концентраційного табору Штутгоф і яка сама стала там жертвою примусової роботи. У 1948 р. повернулася додому у Дніпропетровськ, де возз'єдналася з мамою, яка повернулася із таборів.

Надія  Слєсарєва засновниця та очільниця Жіночого центру "Надія". Також у співпраці з берлінською організацією "KONTAKTE-KOHTAKTbI е.V.", ідстоювала визнання примусових працівників в Україні та за виплату їм компенсацій. Її діяльність давала можливість почути багатьох потерпілих і створювала простір для діалогу.

18 вересня 2019 року Надію Слєсарєву відзначили Федеральним орденом за заслуги на стрічці -  найвищим цивільним визнанням Федеративною Республікою Німеччина заслуг перед суспільним благом і присуджується німецям та іноземним громадянам за політичні, економічні, соціальні та духовні досягнення, а також за особливі заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.