IN MEMORIAM: померла жертва нацистських концтаборів і громадська діячка Надія Слєсарєва

У ніч на 31 грудня 2023 року померла громадська діячка Надія Слєсарєва.

Про це сповістила історикиня Тетяна Пастушенко.

"Сьогодні вночі померла Надія Слєсарєва.... Пережила сталінські репресії і примусову працю в нацистській Німеччині, активна громадська діячка. Зібрала і опублікувала чотири книги спогадів колишніх жертв нацизму. Останній її виступ відбувся в Берліні 13 грудня 2023", - написала Тетяна Пастушенко.

Надія Слєсарєва народилася 23 вересня 1930 року в місті Дніпропетровськ (нині Дніпро).  У 1937 р. батька арештував НКВС, згодом його розстріляли. З осені 1937 року мати пані Надії відбувала покарання у Сиблагу. Надія тим часом виховувалась у дитячому будинку, її вдочирили подружжя Олени та Марцеля Рейнгардів, старша сестра матері з чоловіком.

Під час Другої світової війни стала свідком евакуації радянської влади та приходу вермахту. У вересні 1943 року була депортована німецькими окупантами до концентраційного табору Штутгоф і яка сама стала там жертвою примусової роботи. У 1948 р. повернулася додому у Дніпропетровськ, де возз'єдналася з мамою, яка повернулася із таборів.

Надія  Слєсарєва засновниця та очільниця Жіночого центру "Надія". Також у співпраці з берлінською організацією "KONTAKTE-KOHTAKTbI е.V.", ідстоювала визнання примусових працівників в Україні та за виплату їм компенсацій. Її діяльність давала можливість почути багатьох потерпілих і створювала простір для діалогу.

18 вересня 2019 року Надію Слєсарєву відзначили Федеральним орденом за заслуги на стрічці -  найвищим цивільним визнанням Федеративною Республікою Німеччина заслуг перед суспільним благом і присуджується німецям та іноземним громадянам за політичні, економічні, соціальні та духовні досягнення, а також за особливі заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина.

 

3 радянських міфи про кримських татар. Деконструкція

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загальноросійського міфу про «исконно русский Крым». Без звинувачення кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депортації, а без виправдання цього злочину — неможливо пояснити тотальну русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із багатьох сталінських геноцидів.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.