Оголосили лауреатів Премії імені Леся Танюка 2025 року

5 червня у Києві відбулася церемонія нагородження лауреатів премії імені Леся Танюка "За збереження історичної памʼяті"-2025.

Про це повідомив історик і журналіст Олександр Зінченко.

Церемонія нагородження відбулася у столичному Центрі Леся Курбаса. Премію імені Леся Танюка "За збереження історичної памʼяті" у 2025 році отримали:

Історик Радомир Мокрик за силу памʼяті про бунтівне покоління,

Дружина дисидента Івана Дзюби Марта Дзюба за силу памʼяті про своє і спільне, про прожите і пережите,

Історикиня Леся Бондарук за силу памʼяті про прямостояння,

Історик Жорж Ніва за силу слова Стуса французькою.

 
 Радомир Мокрик 

Перший голова Об'єднання українців у Польщі Юрій Рейт за багаторічну громадську діяльність на користь перетворення місць спочинку полеглих українських героїв на місця пам'яті живих, невпинні зусилля задля відновлення меморіалів вояків Української Народної Республіки у містах Варшава, Ланцут, Каліш, а також "політичну активізацію української колонії в Польщі". 

"Ця остання фраза - із спецдонесень КГБ: нам здавалося правильним нагородити за те, за що раніше переслідували - за силу памʼяті!", - наголосив Олександр Зінченко.

Премія імені Леся Танюка "За збереження історичної пам'яті" присуджується щороку за внесок у збереження та популяризацію української історії, не спотвореної імперськими міфами. Її заснували правозахисна організація "Меморіал" імені Василя Стуса, Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса та видавництво "Дух і літера".

Леонід (Лесь) Танюк – український режисер театру і кіно, публіцист. Йому належить близько 600 публікацій і понад 50 постановок театральних вистав. У 1995 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв, а в 2008 році – народного артиста України. Був засновником всеукраїнського товариства "Меморіал". Помер 18 березня 2016 року у віці 77 років.

 
Церемонія нагородження Премії імені Леся Танюка

Теми

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.