IN MEMORIAM: Відійшла у вічність колишня зв’язкова УПА Марія Волочанська

На Івано-Франківщині на 101 році життя померла колишня зв’язкова Української повстанської армії, лікарка та громадська діячка Марія Волочанська ("Мавка").

Про це повідомили громадська організація "Союз українок".

Марія Волочанська народилася 30 травня 1925 року в селі Сівка-Войнилівська на Івано-Франківщині. У 1943 році Марія вступила в ОУН-Юнацтво. У підпіллі вона займалася пропагандистською діяльністю, мала псевдо "Мавка".

Марія пройшла курси медсестер, після чого її направили в сотню "Бея". Пізніше конспіративно жінка надавала медичну допомогу пораненим бійцям УПА, яких переховували селяни Калущини у своїх домівках. Через захворювання на висипний тиф Марія втратила зв'язки з підпіллям, лікувалася самостійно.

Згодом жінка вступила до Станіславського медичного інституту. Однак на 5 курсі її відрахували через відстоювання прав студентів. Згодом Марію поновили й вона закінчила навчання.

З 1957 року й аж до виходу на пенсію жінка завідувала спочатку інфекційним відділенням Калуської районної лікарні, а пізніше – інфекційною лікарнею.

У 1980-х роках Марія долучилася до активної громадської роботи з утвердження української державності. Вона – одна з ініціаторок відновлення діяльності Союзу українок у Калуші, членкиня Товариства української мови, Конгресу українських націоналістів, Калуської станиці Братства вояків УПА.

Марія та її чоловік Мирослав Волочанський виховали двох дітей.

 

 

Теми

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.