IN MEMORIAM: Відійшла у вічність колишня зв’язкова УПА Марія Волочанська

На Івано-Франківщині на 101 році життя померла колишня зв’язкова Української повстанської армії, лікарка та громадська діячка Марія Волочанська ("Мавка").

Про це повідомили громадська організація "Союз українок".

Марія Волочанська народилася 30 травня 1925 року в селі Сівка-Войнилівська на Івано-Франківщині. У 1943 році Марія вступила в ОУН-Юнацтво. У підпіллі вона займалася пропагандистською діяльністю, мала псевдо "Мавка".

Марія пройшла курси медсестер, після чого її направили в сотню "Бея". Пізніше конспіративно жінка надавала медичну допомогу пораненим бійцям УПА, яких переховували селяни Калущини у своїх домівках. Через захворювання на висипний тиф Марія втратила зв'язки з підпіллям, лікувалася самостійно.

Згодом жінка вступила до Станіславського медичного інституту. Однак на 5 курсі її відрахували через відстоювання прав студентів. Згодом Марію поновили й вона закінчила навчання.

З 1957 року й аж до виходу на пенсію жінка завідувала спочатку інфекційним відділенням Калуської районної лікарні, а пізніше – інфекційною лікарнею.

У 1980-х роках Марія долучилася до активної громадської роботи з утвердження української державності. Вона – одна з ініціаторок відновлення діяльності Союзу українок у Калуші, членкиня Товариства української мови, Конгресу українських націоналістів, Калуської станиці Братства вояків УПА.

Марія та її чоловік Мирослав Волочанський виховали двох дітей.

 

 

Теми

Куренівська трагедія. Дев’ятий вал шістдесят першого року. Спогади

Люди, які стояли на машинах, в паніці кидалися в воду, як щури, що залишають корабель, і, борсаючись, бігли до паркану. Серце пропустило удар – щось відбувається. Щось серйозне. Піднявши очі, Ріта побачила, як на горизонті, у самому кінці до болю знайомої вулиці, стрімко зростає щось сіре, величезне, як гора. Цементні стовпи вдалині обламувалися і летіли, ніби сірники; як котушки для ниток, перекидалися котушки з проводами висотою майже в людський зріст, і все це, гнане потугою хвилі, рухалося в їх сторону, торкаючись неба.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.