Музей Голодомору запрошує на презентацію видання із фрагментами з рукопису організатора колективізації та розкуркулення

19 вересня в Музеї Голодомору відбудеться презентація видання "Я все чув, все бачив". Фрагменти з рукопису Івана Кочерженка 1922-1938 років.

Рукопис Івана Кочерженка, жителя села Щасливе на Кіровоградщині, тривалий час зберігався в особистому архіві директора Щасливської школи Івана Погорілого. У 2021 році, на прохання голови Попельнастівської громади Олега Волянського, його передано для дослідження директору культурно-освітнього центру "Толока" Валерію Жванку. Краєзнавця настільки вразило прочитане, що він одразу вирішив опублікувати знайдений матеріал зі збереженням мови оригіналу. Так з'явилась книга "Я все чув, все бачив".

У виданні представлено фрагменти рукопису голови села Щасливе Івана Кочерженка періоду 1922–1938 років, який "допомагав будувати нове, світле майбутнє", а насправді – зруйнував долі сотень людей і зрештою й сам був заарештований у 1938 році як контрреволюціонер. Як активний організатор колективізації та розкуркулення на території чотирьох сіл на Кіровоградщині, Кочерженко детально описував тогочасні події. Автор рукопису змальовує процес конфіскації, розподілу та передачі майна колгоспу, виселення сімей за межі України, бунти селян і подальші долі учасників подій.

Не оминув Іван Кочерженко і події Голодомору-геноциду 1932‒1933 років. Спогади Івана Кочерженка є підтвердженням штучно створеного геноциду українців.

Видання опубліковане завдяки фінансовій підтримці мецената Юрія Анатольєва.

У ході заходу до основного фонду музею Валерієм Жванком буде передано Книгу розрахунків з членами колгоспу ім. Молотова села Попельнасте Червонокам'янського (сьогодні Олександрійського) району Кіровоградської області за 1947 рік. 

Спікери:

Олег Волянський, голова Попельнастівської сільської ради, історик;

Валерій Жванко, краєзнавець, журналіст, директор культурно-освітнього центру "Толока", упорядник та автор передмови книги "Я все чув, все бачив".

Юлія Коцур, к.і.н., завідувачка відділу усної історії Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду.

Коли: п'ятниця, 19 вересня, 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3, ст. м. "Арсенальна")

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".