Музей Голодомору запрошує на презентацію видання із фрагментами з рукопису організатора колективізації та розкуркулення

19 вересня в Музеї Голодомору відбудеться презентація видання "Я все чув, все бачив". Фрагменти з рукопису Івана Кочерженка 1922-1938 років.

Рукопис Івана Кочерженка, жителя села Щасливе на Кіровоградщині, тривалий час зберігався в особистому архіві директора Щасливської школи Івана Погорілого. У 2021 році, на прохання голови Попельнастівської громади Олега Волянського, його передано для дослідження директору культурно-освітнього центру "Толока" Валерію Жванку. Краєзнавця настільки вразило прочитане, що він одразу вирішив опублікувати знайдений матеріал зі збереженням мови оригіналу. Так з'явилась книга "Я все чув, все бачив".

У виданні представлено фрагменти рукопису голови села Щасливе Івана Кочерженка періоду 1922–1938 років, який "допомагав будувати нове, світле майбутнє", а насправді – зруйнував долі сотень людей і зрештою й сам був заарештований у 1938 році як контрреволюціонер. Як активний організатор колективізації та розкуркулення на території чотирьох сіл на Кіровоградщині, Кочерженко детально описував тогочасні події. Автор рукопису змальовує процес конфіскації, розподілу та передачі майна колгоспу, виселення сімей за межі України, бунти селян і подальші долі учасників подій.

Не оминув Іван Кочерженко і події Голодомору-геноциду 1932‒1933 років. Спогади Івана Кочерженка є підтвердженням штучно створеного геноциду українців.

Видання опубліковане завдяки фінансовій підтримці мецената Юрія Анатольєва.

У ході заходу до основного фонду музею Валерієм Жванком буде передано Книгу розрахунків з членами колгоспу ім. Молотова села Попельнасте Червонокам'янського (сьогодні Олександрійського) району Кіровоградської області за 1947 рік. 

Спікери:

Олег Волянський, голова Попельнастівської сільської ради, історик;

Валерій Жванко, краєзнавець, журналіст, директор культурно-освітнього центру "Толока", упорядник та автор передмови книги "Я все чув, все бачив".

Юлія Коцур, к.і.н., завідувачка відділу усної історії Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду.

Коли: п'ятниця, 19 вересня, 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3, ст. м. "Арсенальна")

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.