З Донеччини до Дніпра евакуювали дві половецькі кам'яні статуї

У ніч на 8 вересня бійці 56-ї окремої мотопіхотної бригади та волонтери вивезли з прифронтової Білокузьминівки на Донеччині до Дніпра дві половецькі кам’яні статуї.

Про це пише Суспільне.

Організація евакуації цих унікальних артефактів тривала три місяці. Спочатку з ризиком для життя із прифронтового села Білокузьминівки, розташованого за кілька кілометрів від лінії зіткнення, до Краматорська артефакти транспортували військовослужбовці 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Далі до Дніпра статуї перевіз історик і волонтер Юрій Фанигін.

"Вони були біля школи. Обидві з них знайшла місцева вчителька з дітьми в місцевому яру. І вони їх перетягнули до школи. Вже коли я сконтактував з нею, вона розповіла, що є не тільки та, що вкопана біля школи. Біля сарайчика за школою знаходиться ще одна, яка складалася з двох частин", — розповів історик Юрій Фанигін.

Одним з учасників і організаторів рятувальної операції був випускник Карпатського національного університету, молодший лейтенант 3 окремої штурмової бригади Ігор Климович на позивний "Африка". До повномасштабного вторгнення він захоплювався археологією, історичною реконструкцією. Климович загинув 30 липня 2025 року на Харківщині.

Згідно з інформацією дослідників, цим статуям понад 800 років. "Кам'яні баби" — це половецькі пам'ятки, які встановлювали на курганах у степовій зоні. Їх створювали з каменю, надаючи людських рис, і вони були символами вшанування предків. Такі скульптури датують XI–XIII століттями, і нині вони мають велике історичне значення як свідчення культури кочових народів, що жили на території сучасної України.

Скульптури передали на зберігання до Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького. Це вже 14 і 15 "кам'яні баби", вивезені з прифронтової Донеччини до музею в Дніпрі.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.