Українці вимагають анулювати Пулітцерівську премію Волтеру Дюранті

Музей Голодомору закликає підтримати петицію про позбавлення Волтера Дюранті Пулітцерівської премії.

Про це інформує Музей Голодомору.

Як московський кореспондент The New York Times у 1920–1930-х роках, Дюранті мав величезний вплив на те, як Захід сприймав Радянський Союз. Саме тоді, коли в Україні мільйони людей гинули від штучного голоду, він у своїх статтях заперечував сам факт голоду й переконував світ, що в СРСР "ніякої катастрофи немає".

Його репортажі стали прикриттям для сталінського режиму: вони створювали ілюзію "успіху радянської політики" і глушили голоси тих, хто намагався донести правду. Дюранті знав, що люди вмирають, — про це свідчать приватні листи і свідчення колег, — але свідомо обрав мовчання й брехню, аби не втратити доступ до радянських джерел і своє привілейоване становище.

Через його дезінформацію західні уряди довго не вірили повідомленням про Голодомор, а допомога не надійшла вчасно. Попри це, у 1932 році саме за ці тексти йому присудили Пулітцерівську премію — одну з найвищих відзнак у журналістиці.

Ще у 2021 році Комітет США з вшанування жертв Голодомору-геноциду ініціював петицію із закликом скасувати цю несправедливу нагороду. На сьогодні її підписали близько 12,5 тисяч людей.

Підтримати петицію можна за посиланням.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.