Від Русі до сьогодення. УІНП відкрив вуличну виставку про тяглість мілітарної історії України

У Києві на Контрактовій площі відкрили вуличну виставку "На сторожі України: від Русі до сьогодення". Проєкт, ініційований Українським інститутом національної пам’яті, розповідає про тяглість традицій українського війська – від княжої доби до наших днів.

Про це інформує УІНП.

Експозиція складається з 20 банерів, де розміщені світлини військових з характерною для історичного періоду зброєю та охоплює різні етапи української мілітарної історії: Русь, Велике Князівство Литовське, козацтво, добу Української Революції 1917-1921 років, Українську повстанську армію та сучасні Сили безпеки і оборони України.  Кожен плакат містить QR з посиланнями на відеоролики, які показують особливості життя військових та короткі тексти про значення для сучасності конкретної історичної військової формації та найменування посад, зображених в проєкті, які охоплюються усі періоди існування українського війська. 

"Ці ілюстрації насправді нам демонструють, що тяглість нашої мілітарної історії, а відтак держави – тисячі років, адже армія – це перша ознака держави. Як тисячу років тому, так і 30 грудня 2025 року", – заявив Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров.

Фотограф "Етнографічної збірки "Древо"" Володимир Попов, який створював історичні світлини, що стали основою виставки зауважив, що над цим проєктом працювала майже рік велика команда людей. 

"Переді мною стояв виклик показати в першу чергу силу наших воїнів, яка тягнеться через століття. Показати наскільки ми сильна нація і що за нами стоїться правда", – зазначив Володимир Попов.

Участь у проєкті взяла низка клубів військо-історичної реконструкції, зокрема: клуби військово-історичної реконструкції: "Лицарський орден Паладинів", товариство військово-історичної реконструкції "Печерська сотня", Військово-історичний клуб "Лев і Архангел" (Вінниця), КЗ "Музей Вінниці", Клуб "Ротсі" (Львів) та приватний військовий музей "Штурм". А також фото сучасних військових надані начальником відділення комунікацій 93-ої бригади "Холодний Яр" Іриною Рибаковою, відділом комунікацій 412-ої окремої бригади безпілотних систем "NEMESIS", YaraSva та відділом комунікації Третього Армійського Корпусу ЗСУ.

Відвідати виставку зможе кожен охочий протягом місяця. Розташовуватиметься експозиція у сквері між виходом із метро "Контрактова площа" на вулиці Спаській та памʼятником Григорію Сковороді.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.