IN MEMORIAM: Відійшов у засвіти патріарх Філарет

У віці 97 роців відійшов у вічність патріарх Філарет, який очолював Українську православну церкву Київського патріархату у 1995–2018 роках і був одним із ключових діячів українського церковного руху за незалежність.

Про це повідомив предстоятель Православної церкви України Епіфаній. 

"Сьогодні глибокий сум і жаль у моєму серці, як і в серцях багатьох українців, бо нині завершився земний шлях Святійшого Патріарха Філарета. Закликаю всеукраїнську паству підносити сердечні молитви за упокій душі новопреставленого Патріарха Філарета, який сьогодні відійшов до Господа. Просімо у Всевишнього прийняти його у Своєму Небесному Царстві. Сердечні співчуття рідним спочилого владики!" – написав Епіфаній.

Філарет, в миру Михайло Антонович Денисенко, народився 23 січня 1929 року на Донеччині. У радянський період зробив кар'єру в структурі Російська православна церква, де обіймав посаду митрополита Київського.

Після проголошення незалежності України став одним із ініціаторів створення незалежної Української православної церкви. 

У 1992 році очолив Українську православну церкву Київського патріархату, а з 1995 року мав титул Патріарха Київського і всієї Руси-України.

У 1997 році його відлучили від Російської православної церкви, яка не визнавала Київський патріархат. Водночас в Україні патріарх Філарет залишався впливовим церковним лідером і символом руху за автокефалію.

У 2018 році Філарет підтримав створення Православної церкви України та отримання томосу про автокефалію. Після цього між ним і новим керівництвом ПЦУ виник конфлікт, унаслідок якого він заявив про відновлення діяльності Київського патріархату.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.