Вшанування одного захисника не повинно відбуватися через скасування вже існуючих форм увічнення памʼяті іншого - УІНП

Позиція УІНП щодо ініціативи перейменування провулку Олександра Какалюка у Кам'янському.

До Українського інституту національної пам'яті надійшло звернення щодо ініціативи Камʼянської міської ради про перейменування провулку, названого на честь загиблого захисника України Олександра Какалюка, з пропозицією присвоїти йому ім'я іншого полеглого воїна - Богдана Сагірова.

"Ми з глибокою повагою ставимося до пам'яті кожного, хто віддав життя за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. І водночас наголошуємо: рішення у сфері вшанування мають бути особливо зваженими, адже за кожним ім'ям полеглого захисника - родина, біль та пам'ять, яку неможливо замінити. Вшанування одного захисника не повинно відбуватися через зміну чи скасування вже існуючих форм увічнення іншого. Такі кроки можуть ранити рідних полеглих і створюють напругу в громадах. Кожен захисник заслуговує на гідне, окреме й збережене вшанування", - зазначають в УІНП.

Український інститут національної пам'яті закликає органи місцевого самоврядування підходити до подібних рішень із максимальною чутливістю, з урахуванням позиції родин полеглих захисників і громади загалом. Інститут вважає неприпустимим перейменування топонімів, в яких увічнено памʼять осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зокрема, у Війні за Незалежність України, та борців за незалежність України у XX столітті. УІНП закликає органи місцевого самоврядування утриматись від таких рішень, які створюють соціальну напругу та підривають авторитет державних інституцій.

"Переконані: пам'ять про тих, хто захищав Україну, має об'єднувати, а не ставати джерелом болю чи протистояння.Ми наголошуємо, меморіалізація це не лише назви вулиць, скверів чи шкіл. Меморіалізація - це і про висадку дерев, і про ремонт класів у школі чи закупівля техніки в спеціалізовані навчальні заклади, а це й іменні стипендії та вечори пам'яті", - йдеться у повідомленні УІНП.

Позиція Інституту щодо подібної ситуації за посиланням.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.