Відбулася друга нарада щодо підготовки українського-польського Форуму істориків

Триває підготовка до проведення Українсько-польського конгресу істориків, який має відбутися в Польщі 6-8 травня 2026 року.

Про це повідомили в УІНП.

6 лютого 2026 року в приміщенні Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ України відбулося друге засідання Конференційного комітету, скликаного для підготовки Конгресу. Перше засідання комітету відбулося 15 листопада 2025 року у Львові. До складу комітету увійшли: Лукаш Адамський, Олександр Алфьоров, Ян-Яцек Бруський, Мирослав Волощук, Хєронім Ґраля, Павел Коваль, Ґжеґож Мотика, Мар'ян Мудрий, Анджей Новак, Олексій Сокирко та Наталя Старченко.

Ініціаторами та організаторами цього заходу є Український інститут національної пам'яті та Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського.

Задум Конгресу полягає у створенні простору для фахової розмови між українськими та польськими істориками, що працюють над різними історичними епохами й представляють різні наукові середовища. Його учасники мають спільно обговорити стан сучасної історіографії, наявні прогалини у дослідженнях, можливі нові методологічні підходи, адекватність уживаної термінології, а також роль істориків у польському та українському суспільствах. Особливу увагу буде присвячено аналізові тих розбіжностей у тлумаченні минулого, які й досі ускладнюють взаємне порозуміння, зокрема оцінці злочинів часів Другої світової війни.

Окрім питань концепційних, учасники обговорили також практичні справи, пов'язані з програмою Конгресу, кількістю учасників з обох країн та організаційним забезпеченням заходу. Домовлено, що до кінця лютого має бути сформована остаточна програма.

Члени Конференційного комітету зійшлися на тому, що Конгрес має бути науковим заходом високого рівня, водночас відкритим і доступним для ширшого кола дослідників, зокрема докторантів і молодших науковців. Учасники усвідомлюють також суспільні сподівання, покладені на істориків обох країн у справі зниження напруги довкола складної спадщини минулого, і вважають відповідь на них одним з важливих завдань Конгресу.

Гостями зустрічі були заступник Міністра закордонних справ України Олександр Міщенко та ректор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України Ігор Осташ.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.