Відбулася друга нарада щодо підготовки українського-польського Форуму істориків

Триває підготовка до проведення Українсько-польського конгресу істориків, який має відбутися в Польщі 6-8 травня 2026 року.

Про це повідомили в УІНП.

6 лютого 2026 року в приміщенні Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ України відбулося друге засідання Конференційного комітету, скликаного для підготовки Конгресу. Перше засідання комітету відбулося 15 листопада 2025 року у Львові. До складу комітету увійшли: Лукаш Адамський, Олександр Алфьоров, Ян-Яцек Бруський, Мирослав Волощук, Хєронім Ґраля, Павел Коваль, Ґжеґож Мотика, Мар'ян Мудрий, Анджей Новак, Олексій Сокирко та Наталя Старченко.

Ініціаторами та організаторами цього заходу є Український інститут національної пам'яті та Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського.

Задум Конгресу полягає у створенні простору для фахової розмови між українськими та польськими істориками, що працюють над різними історичними епохами й представляють різні наукові середовища. Його учасники мають спільно обговорити стан сучасної історіографії, наявні прогалини у дослідженнях, можливі нові методологічні підходи, адекватність уживаної термінології, а також роль істориків у польському та українському суспільствах. Особливу увагу буде присвячено аналізові тих розбіжностей у тлумаченні минулого, які й досі ускладнюють взаємне порозуміння, зокрема оцінці злочинів часів Другої світової війни.

Окрім питань концепційних, учасники обговорили також практичні справи, пов'язані з програмою Конгресу, кількістю учасників з обох країн та організаційним забезпеченням заходу. Домовлено, що до кінця лютого має бути сформована остаточна програма.

Члени Конференційного комітету зійшлися на тому, що Конгрес має бути науковим заходом високого рівня, водночас відкритим і доступним для ширшого кола дослідників, зокрема докторантів і молодших науковців. Учасники усвідомлюють також суспільні сподівання, покладені на істориків обох країн у справі зниження напруги довкола складної спадщини минулого, і вважають відповідь на них одним з важливих завдань Конгресу.

Гостями зустрічі були заступник Міністра закордонних справ України Олександр Міщенко та ректор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України Ігор Осташ.

 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.