Українські школи у Данії вчаться працювати з травмою війни

11 скандинавських шкіл-учасниць програми спільно із київськими фахівцями шукають найкращі методики для українських дітей в еміграції.

У Королівській бібліотеці у Копенгагені відбулася друга зустріч у межах менторської програми "Корені та крила. Історія, яка об'єднує" для вчителів українських суботніх шкіл у Данії та Швеції. Програму реалізує Фундація Пилипа Орлика задля підтримки педагогів, які працюють з українськими дітьми за кордоном, зокрема з тими, хто пережив війну та вимушену міграцію.

Ключовою темою зустрічі стало питання "Як говорити з учнями про трагедії?". Психологиня Тіне Хеде з DIGNITY – данського інституту проти тортур розповіла про ознаки психологічної травми у дітей, які пережили війну, та про підходи до адаптації навчального процесу для таких учнів. Для пошуку практичних рішень важливим став діалог із Лесею Ігнатик-Еріксен, радницею Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Королівстві Данія. 

"Педагоги обговорювали роль історичної пам'яті, прав людини та критичного мислення у навчанні українських дітей за кордоном, а також ділилися досвідом роботи з дітьми, які пережили травматичний досвід війни", — розповідає кураторка зустрічі Наталя Омельчук, керівниця освітніх програм Фундації Пилипа Орлика.

У зустрічі взяли участь представники 10 українських суботніх і недільних шкіл Данії та 1 зі Швеції, а також громадських організацій, що працюють з українськими дітьми. Учасників привітав радник, заступник Посла України в Данії Валерій Кравченко.

"Освітня програма Фундації для вчителів діаспорних шкіл Чехії та Скандинавії поступово утверджується як важлива міжнародна платформа для професійного розвитку педагогів, а також як інструмент збереження ідентичності українських дітей, які сьогодні живуть і навчаються поза межами України", - зазначив Голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук.

Головний партнер — громадська організація Hjælp Ukrainske Børn.Захід відбувся за підтримки Посольства України в Королівстві Данія.

 

Теми

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.