Краєзнавиць із Вінничини передав давньоримський бронзовий глек Національному музею історії України

Юрій Коломієць, вчитель та краєзнавець з Козятина передав Національному музею історії України давньоримський бронзовий глек – ойнохоя.

Про це інформує Національний музей історії України.

Юрій Коломієць розшукує копачів та переконує їх віддавати знахідки до музею. Десятки рідкісних та навіть унікальних предметів були передані ним до Національного музею історії України за останні 12 років.

"Просвітництво пана Юрія, його активна небайдужість надихає нас усіх. Ми прагнемо не тільки поповнювати музейну колекцію, наше основне завдання – змінити свідомість людей, навіть далеких від музейної справи та історії. Без розуміння того, що історія України це не товар, ми ніколи не здолаємо ворогів", - зауважила Олена Земляна, генеральний директор Національного музею історії України.

Цього разу чоловік передав давньоримський бронзовий глек – ойнохоя. Він використовувався виключно для вина та мав характерну форму вінчика з трьома зливами. Ойнохоя виникла ще в Стародавній Греції та була дуже популярною на бенкетах і застіллях, бо з ойнохої виночерпій віртуозно та урочисто розливав вино по келихах.

Знахідка римська, але походить вона з Вінниччини. Занесли її сюди войовничі варвари-германці, які в ті часи опанували Північне Причорномор'я.

"За останні роки в Україні зафіксовано цілу серію подібних кремацій з бронзовим посудом. Але Ойнохоя нам ще не траплялась. Це взагалі перша знахідка на варварських територіях пізнього римського часу в Північному Причорномор'ї", - зазначив Сергій Діденко, завідувача сектору археології доби раннього заліза.

 
Фото: Національний музей історії України

 

3 радянських міфи про кримських татар. Деконструкція

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загальноросійського міфу про «исконно русский Крым». Без звинувачення кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депортації, а без виправдання цього злочину — неможливо пояснити тотальну русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із багатьох сталінських геноцидів.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.