Колишній нардеп, викритий ДБР на привласненні культурних цінностей з АР Крим, передав свою колекцію музею

Національний музей історії України отримав понад 7 тисяч унікальних археологічних цінностей.

Про це інформує Державне бюро розслідувань.

Артефакти виявили працівники ДБР у колишнього народного депутата України, який на початку 2000-х років очолював Раду Міністрів АР Крим. Зокрема, унікальний гунський меч із золотим оздобленням, золоту візантійську ікону XI – XII ст., прикраси, шоломи, ікони, інші предмети, які мають історичну та культурну цінність. Під час досудового розслідування колишній народний обранець уклав угоду про визнання винуватості та погодився передати державі усю свою колекцію.

"Передана колекція має велику історичну цінність, виняткове культурне, наукове та мистецьке значення. Більшість предметів є унікальними і не мають аналогів у музейному фонді України. Саме тому їхнє повернення є винятковим кроком у збереженні національної культурної спадщини нашої держави. Колекція вирізняється хронологічним і культурним різноманіттям, охоплюючи період від пізнього палеоліту до пізнього середньовіччя", - зазначили у Національному музеї історії України.

Колекція містить велику кількість цінних предметів озброєння та обладунків, зокрема сокири й мечі доби пізньої бронзи, мечі раннього заліза, унікальний візантійський меч 9 ст., а також скандинавські мечі 10 ст. та зразки холодної зброї аж до світових воєн. Окремий інтерес становлять деталі жіночого костюма, фібули й орлиноголові пряжки готів 6–7 ст. н. е. з Криму та античний червонофігурний посуд 4 ст. до н. е.

Найчисельнішою є колекція монет від античності до пізнього середньовіччя, яка нараховує близько 6 тисяч предметів. Найцікавішу частину становлять монети грецьких держав Північного Причорномор'я – Ольвії, Пантікапею, Херсонесу, а також монетні гривні княжої Русі 11–14 століть.

Частина колекції вже експонується в музеї на виставці "День Археолога: врятовані скарби", а також на виставці зброї та військового спорядження "През шаблі маєм права!".

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.