Спецпроект

Перша Світова війна нарешті закінчилася

3 жовтня Німеччина завершила виплату репарацій, передбачених Версальським договором 1919 року після Першої світової війни.

Із дня підписання Версальського договору пройшло понад 90 років. Сьогодні німці переведуть останню велику суму - 70 мільйонів євро. Більшу частину грошей отримають Франція і Бельгія, повідомляє УНІАН.

Версальський договір, складений країнами-переможцями, зокрема США, Францією, Великобританією та Бельгією, німці підписали 28 червня 1919 року. Він офіційно поклав край Першій світовій.

Малюнки англійського танкіста Першої Світової можна подивитися у розділі "Блогосфера"

Німці, крім повернення ряду територій і своїх колоній переможцям, зобов`язалися виплатити репарації на величезну суму 226 мільярдів рейхсмарок.

До 1952 року борг частково погасили. Після розділу території Німеччини німецькі платежі було припинено до її возз`єднання.

Вважається, що величезні репарації, накладені переможцями Першої Світової війни, частково стали причиною розвалу німецької економіки та приходу до влади Адольфа Гітлера, який відмовився їх виплачувати, зазначає Бі-Бі-Сі.

"Історична Правда" пропонує переглянути зворушливий кліп Пола Маккартні (1983 року) про Першу Світову - "Труби миру":

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".