Спецпроект

У Києві буде пам'ятник Клименту Охридському. А вулицю Петлюри не перейменують

Монумент учню Кирила і Мефодія, якого деякі дослідники вважають одним з творців кирилиці, планують встановити в районі Михайлівської площі.

Комісія з питань найменувань та пам’ятних знаків Київської міськдержадміністрації підтримала ініціативу Міністерства закордонних справ України про встановлення пам’ятника відомому слов’янському вченому і богослову, фундатору першого слов’янського університету св.Клименту Охридському – учню Кирила і Мефодія, якого деякі дослідники вважають одним з творців кирилиці, а св.Кирила відповідно лише автором глаголиці.

Про це повідомив депутат Київради, голова постійної комісії з питань культури та член вищевказаної комісії КМДА Олександр Бригинець, інформує його прес-служба.

«Встановлення пам’ятника планується на одній з площ неподалік Михайлівського Золотоверхого. Безумовно його ім’я шановане багатьма країнами має бути вшановане і в Києві, наприклад, його ім’ям названі Софійський державний університет в Болгарії і найбільший храм Македонії – в Скоп’є”, – зазначив Бригинець.

Крім того, за інформацією депутата, комісія з перейменування вулиць на своєму засіданні розглянула пропозицію (чию конкретно, депутат не інформує – УНІАН) про перейменування вулиці Симона Петлюри (колишня вулиця Комінтерну) у вул. БезаківськуҐ - "Ініціаторам перейменування було одностайно відмовлено, оскільки вулицю іменем одного з лідерів УНР названо згідно з Указом Президента та перейменування цілком відповідало встановленій законом процедурі”.

На думку Бригинця, у Києві потрібно накласти мораторій на будь-які перейменування вулиць, що можуть дестабілізувати ситуацію у столиці, спровокувати громаду до конфліктів.

До складу комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА входить 26 фахівців у галузі історії, культури, мовознавства, києвознавства. На чолі комісії стоїть один з заступників голови КМДА. Понад півроку у зв’язку з переформатуванням київської міської влади комісія не засідала.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.