Спецпроект

Закарпатські угорці розділилися щодо перейменування Берегова на Береґсас

У найбільшому угорському місті України голоси місцевої громади щодо перейменування поділилися майже порівну. При цьому на референдум прийшло менше половини громадян.

За інформацією "Закарпаття онлайн", ініціативу очільника Демократичної партії угорців України і водночас чинного мера міста Берегово (виграв і ці вибори) Іштвана Гайдоша підтримали 4 688 берегівців, тоді як проти висловилася практично така ж кількість - 4 358. Ще 332 бюлетені визнані недійсними.

Є й інший важливий нюанс -  низька явка: участь у референдумі взяли 47,76% виборців.

Як уже повідомляло "Закарпаття онлайн", разом з виборами міського голови Берегова та депутатів у Берегівську міську й Закарпатську обласну ради у цьому райцентрі Закарпатської області 31 жовтня було проведено місцевий референдум про перейменування його в Береґсас.

За це проголосували 27 депутатів (один утримався), присутні на сесії Берегівської міської ради 3 вересня цього року.

 

 Ініціатором цього рішення називається нинішній міський голова Берегова, очільник Демократичної партії угорців України і колишній функціонер СДПУ(о) на Закарпатті Іштван Гайдош.

Вважається, що в такий спосіб він намагався здобути для себе та своєї політичної сили додаткові симпатії в Берегові та Берегівському районі, заселених переважно угорцями, на місцевих виборах 31 жовтня.

Назву Береґсас нинішнє Берегово мало в часи, коли місто входило до складу Австро-Угорської імперії.

Береговом воно стало називатися ще у 1920 році, коли за рішенням Тріанонського договору місто увійшло до складу новоствореної Чехословацької держави. 

Але через неповні два десятиліття, коли за рішенням Віденського арбітражного суду 2 листопада 1938 року місто знову відійшло до Угорщини, угорська влада повернула йому назву Береґсас.

Кінохроніку вторгнення угорських військ у Західне Закарпаття в 1938 році  дивіться у розділі "Відео"

Щоправда, вона протрималася недовго, адже в 1945 році місто разом із усім краєм стає частиною Української РСР і місту знову повернули назву Берегово.

Перейменовувати населені пункти в Україні може тільки Верховна Рада - після відповідних голосувань районних і обласних рад. Те, що за перейменування міста виступило ледь-ледь більше половини угорської громади, навряд чи послугує вагомим аргументом для зміни назви.

Хоч на залізничному вокзалі Берегова давно є вивіска й "Beregszasz".

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.