Спецпроект

Історична суперечка між Росією та Японією за Південні Курили загострюється

Прем'єр-міністр Японії Наото Кан заявив, що врегулювання територіальної суперечки з Росією щодо приналежності чотирьох островів Курильської гряди буде затяжним і важким процесом, але Японія не має наміру відступати.

"Це не та проблема, яку можна вирішити за один раунд переговорів або за одну зустріч. Виробивши стратегію, я маю намір докласти всіх зусиль для повернення (островів)", - наводить "Кореспондент" висловлювання прем'єра на парламентських слуханнях з посиланням на інформагенцію "Кіодо".

У свою чергу глава МЗС Японії Сейдзі Маєхара попередив, що японські позиції в процесі переговорів послаблюються активним освоєнням островів Росією.

Він пояснив, що РФ активно інвестує в цей регіон, і використання Японією карти економічної допомоги стає все більш проблематичним. У зв'язку з цим Маєхара висловився за докорінний перегляд підходів Японії до вирішення проблеми.

Нагадаємо, відносини між Японією і Росією загострилися після того, як 1 листопада президент РФ побував з візитом на Кунаширі, найпівденнішому острові Великої Курильської гряди. Таким чином, Дмитро Медведєв став першим главою російської держави, який відвідав острови, які є предметом суперечки між Москвою і Токіо.

У відповідь прем'єр-міністр Японії Наото Кан заявив, що острови є частиною Японії, а тому "візит президента Медведєва гідний жалю". 2 листопада Токіо тимчасово відкликало свого посла з Москви. Однак 7 листопада японський дипломат повернувся до Росії.

Як повідомлялося, Сполучені Штати закликали Росію і Японію врегулювати територіальну суперечку навколо Курильських островів і укласти мирний договір. При цьому Держдепартамент США наголосив, що Вашингтон визнає права Токіо на чотири південні острови Курильської гряди.

***

Японія претендує на чотири острови Курильської гряди - Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомаї, посилаючись на двосторонній Трактат про торгівлю і кордони 1855 року. Позиція Москви полягає в тому, що південні Курили увійшли до складу СРСР за підсумками Другої світової війни, і російський суверенітет над ними, що має відповідне міжнародно-правове оформлення, сумніву не підлягає.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.