Спецпроект

БАНДЕРУ ХОЧУТЬ ПЕРЕПОХОВАТИ В УКРАЇНІ

На першому засіданні комісії вирішили робити великий пантеон - очевидно, у Івано-Франківську. Члени комісії кажуть, що до такого пантеону можна було б перепоховати й інших героїв визвольної боротьби.

В Івано-Франківську з представників місцевої інтелігенції створена комісія з перепоховання праху Степана Бандери на Прикарпатті, повідомляє УНІАН з посиланням на радіо "Свобода".

Очолює її професор історії Роман Петрів. За його словами, таку ідею він виношував уже кілька місяців, бо вважає, що "герої України повинні лежати у рідній землі", і сподівається на широку підтримку у світі, скрізь, "де тільки є українці".

Було кілька пропозицій щодо місця перепоховання – село Старий Угринів, де народився провідник ОУН і де діє історико-меморіальний музей, міста Калуш чи Івано-Франківськ.

На першому засіданні комісії вирішили робити великий пантеон, тож ідеться про Івано-Франківськ. Члени комісії кажуть, що до такого пантеону можна було б перепоховати й інших героїв визвольної боротьби.

Через інтернет Роман Петрів направив звернення до діаспори в різних країнах. Він наголошує, що ініціатори не хочуть залучати до цього жодну політичну партію, лише українську діаспору та безпартійних меценатів.

Відповідного листа направлено також онукові Степана Бандери.

Наразі могила Степана Бандери розташована у Мюнхені, на цвинтарі Вальдфрідгоф. У Мюнхені Бандеру було вбито агентом КГБ галичанином Богданом Сташинським.

Убивця Бандери може бути ще живий - детальніше про це читайте у розділі "Дайджест".

Із ідеєю перепоховання визначних українських героїв, які спочивають за межами України, виступили і львів’яни.

Нагадаємо, що 30 жовтня на Личаківському цвинтарі перепоховано прах провідних діячів Організації українських націоналістів Лева і Дарії Ребетів, які теж раніше були поховані у Мюнхені.

Історична Правда: цікаво, чи виступає професор Роман Петрів за повернення в Україну з Парижа праху Нестора Махна?

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.