Спецпроект

Президент Ізраїлю закликав українців не вчити історію, а дивитися в майбутнє

Президент Ізраїлю Шимон Перес радить українцям забути минуле. Про це він заявив сьогодні в Києві, виступаючи з лекцією "Політичні та економічні виклики в епоху глобалізації", повідомляє Голос.UA.

"Моя перша порада собі, якби я був українцем, була б забути минуле. Історія вже абсолютно несуттєва. Багато хто каже, мовляв, треба вчити історію, щоб не повторити помилки минулого. На мою думку, це нісенітниця. Ви можете не повторювати помилок минулого, але ви робитимете нові помилки", – зазначив президент Ізраїлю.

Шимон Перес наголосив на тому, що в Україні є "добрі історики, от і нехай пишуть книги, нехай викладають свої праці в інтернет".

"Минуле має лишатися лише в духовних надбаннях та здобутках культури. Інше не має ніякого значення. Треба навчати молоде покоління вчити історію завтрашнього дня", – вважає президент Ізраїлю.

На думку Шимона Переса, "замість того, щоб вчити наших дітей тому, як знати, ми повинні вчити їх навчатися далі".

"Все, що ми знаємо, стає застарілим у дуже короткий термін. Якщо ви хочете бути частиною сучасного світу, ви повинні безупинно вчитися. Коли ви втрачаєте цікавість до нового світу, до того, щоб знати більше, ніж знають ваші батьки, ви стаєте частиною минулого", – сказав він.

Президент Ізраїлю висловив переконання, що людство "творить своє існування не тим, що маємо, а тим, що може мати". "Це справжнє багатство. Тож якби я був українцем, я б сконцентрувався на усвідомленні того, що все майбутнє в моїх руках", – резюмував Шимон Перес.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.