Спецпроект

Від Аргентини до Казахстану. Де встановлено пам'ятники видатним українцям

У Придністров'ї - Мазепа, в Мінську - Пилип Орлик, у Хорватії - Франко, а в Копенгагені - посольство УНР. Плюс 65 пам'ятників і знаків на честь Шевченка в усьому світі.

На сьогодні пам'ятники, пам'ятні знаки та меморіальні дошки, присвячені видатним діячам української історії та культури України або подіям, пов'язаним з історією України, встановлено у 38 країнах світу.

Такі дані наводяться у матеріалах, підготовлених до парламентських слухань на тему "Українці в світі", що проходять сьогодні у Верховній Раді, повідомляє портал "Рідна країна".

Так, у 29 країнах встановлено 65 пам'ятників, пам'ятних знаків та меморіальних дошок на вшанування пам'яті Тараса Шевченка.

Упродовж 2008 року за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Заходи щодо підтримки зв'язків з українцями, які проживають за межами України" споруджено:

  • пам'ятники Тарасу Шевченку у Празі, Софії, Баку та м. Кам'янка (Придністровський регіон Республіки Молдова);
  • пам'ятник Івану Мазепі у м. Бендери (Придністровський регіон Республіки Молдова);
  • відкрито меморіальні дошки видатним українцям: Ярославу Стецьку і Ярославі Стецько у Мюнхені (Німеччина), Олені Теліги - у м. Подєбради (Чехія), Оксані Петрусенко у Казані (Росія), Маркові Вовчку, Івану Франку, Василю Сухомлинському, Паїсію Величковському у Кишиневі (Молдова) на будинках навчальних закладів, які названі іменами зазначених відомих осіб, Олександрові Митраку - у с. Кленова Свідницького району (Словаччина) тощо;
  • встановлено пам'ятні знаки жертвам Голодомору в Україні 1932- 1933 років у Варшаві й Кракові (Польща), Мюнхені (Німеччина), Будапешті (Угорщина), Буенос-Айресі (Аргентина);
  • встановлено меморіальні дошки на будинках, де розміщувалися перші Посольства УНР у Копенгагені (Данія) та Софії (Болгарія).

На даний час продовжується реалізація проектів із спорудження пам'ятників Тарасові Шевченку у Єревані (Вірменія), Римі (Італія), Астані (Казахстан), Вільнюсі (Литва), Оттаві (Канада), Хамруні (Мальта), Бричани (Молдова), Омську, Астрахані, Магадані та Петропавловську-Камчатському (Росія), Тулчі (Румунія), Нові Сад (Сербія).

Крім цього, опрацьовуються питання щодо спорудження пам'ятників Михайлу Грушевському у м. Холм (Польща), Івану Котляревському у м. Бендери (Придністровський регіон Республіки Молдова), Пилипу Орлику у Крістіанстаді (Швеція) та Мінську (Білорусь); Григорію Орлику у м. Нансі (Франція); Івану Франку у м. Ліпік (Хорватія).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.