Спецпроект

Львівська влада видасть свій підручник з історії. Не такий, як у Табачника

Для львівських старшокласників планують видати спеціальний посібник з історії, де були б "правдиві матеріали про історичні події в Україні, а не викривлені Міносвітою".

Львівська міськрада передбачила у бюджеті півмільйона гривень для видання спеціального підручника з історії України.

Отже, гроші є, але як має виглядати книжка і який період історії охоплювати, наразі невідомо, повідомляє "УП.Життя" з посиланням на радіо "Свобода".

Згідно з новою програмою, за якою працюють сьогодні освітяни, уроки історії України скоротили до однієї години на тиждень і викласти учням увесь матеріал педагогам складно, зауважили вчителі історії Львівської СШ № 9 Наталія Сподарик і Леся Курчик.

На їхню думку, варто більше уваги приділяти предметові, бо без знання своєї історії не можна говорити про виховання патріотизму. Учні досить слабенько знають історію своєї держави. Водночас вони захоплюються історією Львова (відвідують факультативи з львовознавства) і цікавляться історією рідного краю. А саме посібників з історії Галичини, визвольного руху нині у школах не вистачає.

"Треба більше зацікавлювати дітей історією рідного краю. Немає факультативу, а варто було б видати і такий посібник про історію Галичини. Бо дітям цікаво, що було з їхніми дідом і бабунею, як мама пережила ці роки, це історія родини", - зазначила Сподарик.

"Школярі найбільше цікавляться історією, яка зачепила їхні родини, коли рідні розповідають їм. Тому така увага до Другої Світової війни. Ми маємо мало книг для учнів з історії Галичини та про визвольний рух. А ще потрібно збільшити кількість годин з історії. Адже у п'ятикласників, коли тільки прищеплюється любов до історії, одна година на тиждень на предмет", - наголосила вчителька Леся Курчик.

Те, що політики маніпулюють історичними фактами викликає у школярів і молоді збайдужіння до вивчення і пізнання історії України, вважає історик Руслан Забілий. Тому у дітей не може бути позитивне ставлення до політизованої історії, це неприпустимо.

Нагадаємо, що 14-15 січня у Львові в Українському Католицькому університеті науковці і вчителі історії з різних регіонів вперше спільно обговорять питання нового підручника з історії України та укладання нової історичної політики в державі.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.