Спецпроект

Німецька розвідка вперше відкрила свої архіви для істориків

Федеральна розвідувальна служба Німеччини (BND) вперше відкриє свої архіви для істориків, повідомляє Spiegel.

Дослідники отримають доступ в тому числі до секретних документів - однак для оприлюднення тих чи інших відомостей знадобиться згода керівництва BND, яке накладе вето, якщо визнає, що розголошення тієї чи іншої інформації з архівів "може поставити під загрозу національну безпеку".

Доступ до архівів BND отримає комісія у складі чотирьох істориків: Йоста Дюффлера з Кельна, Клауса-Дітмара Хенке з Дрездена, Вольфганга Крігера з Марбурга та Рольфа-Дітера Мюллера з Потсдама, повідомляє Lenta.ru.

Робота комісії в архівах триватиме чотири роки. Угоду між чотирма істориками і BND ще не підписано, проте обидві сторони налаштовані оптимістично.

Зазначається, що тему для дослідження історики зможуть обрати самостійно: BND не збирається втручатися в цей процес.

За попередніми даними, комісія має намір зосередитися, насамперед, на висвітленні ранніх етапів діяльності федеральної розвідувальної служби, зокрема, з'ясувати обставини прийняття на роботу співробітників, які в роки війни були замішані у нацистських злочинах.

Істориків також цікавить, хто з німецьких політиків, великих бізнесменів, а також журналістів та осіб вільних професій таємно працював на BND.

Крім того, чималий інтерес представляє співробітництво BND зі спецслужбами інших західних країн - Франції і США - і можлива участь німецьких розвідників у спільних із зарубіжними колегами операціях з ліквідації неугодних або "небезпечних" осіб.

Як відзначає Spiegel, майбутнє історичне дослідження документів з архівів розвідки є авантюрою з досить непередбачуваним результатом як для істориків, так і для BND. Можливість провести подібне дослідження з'явилася багато в чому завдяки зусиллям нинішнього шефа розвідки Ернста Урлау, який ще в 2006 році закликав до перегляду історії розвідслужби.

Тим не менш, всі спроби Урлау почати перегляд історії BND і відкрити архіви раніше наштовхувалися на протидію секретаріату федерального канцлера, якому підпорядкована розвідка.

Той факт, що дослідженню дали зелене світло, свідчить, що Урлау все ж таки вдалося заручитися підтримкою в уряді. У BND заявляють, що не збираються цензурувати роботу істориків. Тим часом в 2011 році Ернст Урлау, найімовірніше, піде у відставку і ситуація може змінитися.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.