Спецпроект

Три тернополянина вперше за півстоліття вступили в вічний завіт з Богом

Троє членів юдейської релігійної громади Тернополя: 8-денне немовля, 30-ти і 57-річні чоловіки, пройшли обряд обрізання згідно з вимогами закону Мойсея.

Подія відбулася 25 січня, тобто 20 швата 5771 року, за юдейським календарем. Обрізання провів головний рабин України Вільгельм Шломо за участі рабина Якова з Ізраїлю та рабина Моше із Житомира.

"Згідно з єврейським законом, на Тернопіль зійшло велике благословення - міцвот - з нагоди того, що тут вступив у союз зі Всевишнім чоловік у віці 57-років. Це можна порівняти з обрізанням Авраама у віці 90 років", - зазначили у юдейській громаді міста.

Відтак громада отримує численні привітання від релігійних конфесій, а троє згаданих чоловіків отримали нові імена: Яків - Яків, Юрій - Давид і Володимир - Шмуль.

Сайт Релігійно-інформаційної служби України цитує 57-річного Володимира Опалюха: "Я обрав ім'я на честь нашого земляка, письменника і лауреата Нобелівської премії [йдеться про Шмуель Йосеф Халеві Чачкеса Агнона, котрий народився в місті Бучач]".

Загалом же, за його словами, значення обрізання для юдеїв чимось нагадує хрещення у християн. "Ми пам'ятаємо з Біблії, з Тори, що Бог сказав Мойсею: "Обріж плоть і будеш мати союз на вічно". Бріт-мілу означає, що ти вступив у вічний завіт з Богом, носиш печатку цього союзу. Обрізання завжди роблять на восьмий день від народження дитини - батьки віддають хлопця на службу Богові. Адже й Ісуса на восьмий день після народження принесли у храм для обрізання", - пояснив член релігійної громади.

Однак є випадки, коли обрізання проводять і дорослим чоловікам.

"Навіть є така приказка: чим старший чоловік проходить через бріт-мілу, тим він ближчий до Бога. Адже тоді він робить це свідомо", - пояснив В. Опалюх.

Як інформує кореспондент РІСУ Володимир Мороз, у Тернополі проживає приблизно 200 євреїв, однак не всі вони належать до юдейської релігійної громади міста.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.