Спецпроект

Три тернополянина вперше за півстоліття вступили в вічний завіт з Богом

Троє членів юдейської релігійної громади Тернополя: 8-денне немовля, 30-ти і 57-річні чоловіки, пройшли обряд обрізання згідно з вимогами закону Мойсея.

Подія відбулася 25 січня, тобто 20 швата 5771 року, за юдейським календарем. Обрізання провів головний рабин України Вільгельм Шломо за участі рабина Якова з Ізраїлю та рабина Моше із Житомира.

"Згідно з єврейським законом, на Тернопіль зійшло велике благословення - міцвот - з нагоди того, що тут вступив у союз зі Всевишнім чоловік у віці 57-років. Це можна порівняти з обрізанням Авраама у віці 90 років", - зазначили у юдейській громаді міста.

Відтак громада отримує численні привітання від релігійних конфесій, а троє згаданих чоловіків отримали нові імена: Яків - Яків, Юрій - Давид і Володимир - Шмуль.

Сайт Релігійно-інформаційної служби України цитує 57-річного Володимира Опалюха: "Я обрав ім'я на честь нашого земляка, письменника і лауреата Нобелівської премії [йдеться про Шмуель Йосеф Халеві Чачкеса Агнона, котрий народився в місті Бучач]".

Загалом же, за його словами, значення обрізання для юдеїв чимось нагадує хрещення у християн. "Ми пам'ятаємо з Біблії, з Тори, що Бог сказав Мойсею: "Обріж плоть і будеш мати союз на вічно". Бріт-мілу означає, що ти вступив у вічний завіт з Богом, носиш печатку цього союзу. Обрізання завжди роблять на восьмий день від народження дитини - батьки віддають хлопця на службу Богові. Адже й Ісуса на восьмий день після народження принесли у храм для обрізання", - пояснив член релігійної громади.

Однак є випадки, коли обрізання проводять і дорослим чоловікам.

"Навіть є така приказка: чим старший чоловік проходить через бріт-мілу, тим він ближчий до Бога. Адже тоді він робить це свідомо", - пояснив В. Опалюх.

Як інформує кореспондент РІСУ Володимир Мороз, у Тернополі проживає приблизно 200 євреїв, однак не всі вони належать до юдейської релігійної громади міста.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".