Спецпроект

Папа Венедикт XVI прийняв зречення Патріарха Любомира з посади глави УГКЦ

Про це рішення понтифіка, прийняте 10 лютого, інформує офіційний сайт Української Греко-католицької церкви. Подання щодо відставки вселенському архиєрею владика Гузар подав 2008 року, коли йому виповнилося 75 років.

"Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці - служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно", - пояснює своє рішення Блаженніший Любомир.

Після відходу від керівництва УГКЦ Блаженніший Любомир не має наміру цілковито покидати життя Церкви і суспільства. "Я робитиму те, що ще можна робити. Буду молитися за Церкву, переосмислювати минуле, стежити за тим,  щоб нічого з минулого нашої Церкви не затратилося. Хотів би проводити зустрічі з молоддю, а також з різними професійними групами", - розповідає колишній предстоятель УГКЦ. Уже цього місяця Його Блаженство зустрічатиметься зі студентами Києво-Могилянської академії, а також розпочинає роботу над другою аудіотрилогією під назвою "Суспільство", до якої увійдуть аудіокниги "Суспільство і влада", "Суспільство і бізнес" та "Суспільство і закон".

"Згідно з канонічним правом, до обрання нового Глави УГКЦ Адміністратором Церкви буде Архиєпископ Львівський владика Ігор (Возьняк). Протягом двох місяців відбудеться виборчий Синод, який обере нового Главу Церкви. За Блаженнішим Любомиром збережуться усі титули та почесті, належні його санові", - повідомив секретар Синоду Єпископів, Куріальний єпископ УГКЦ Богдан (Дзюрах).

Блаженніший Любомир очолив УГКЦ десять років тому, після смерті свого попередника на престолі Мирослава Івана (Любачівського). Він став першим Предстоятелем Церкви, обраним спеціальним Синодом Єпископів після виходу Церкви із підпілля та здобуття Україною незалежності. У час правління Церквою Блаженнішим Любомиром престол Глави УГКЦ був повернений зі Свято-Юрської гори у Львові до столиці України. У Києві підходить до завершення будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового та Патріаршого центру УГКЦ.

УГКЦ сьогодні

На сьогодні УГКЦ об'єднує понад 5,5 мільйона вірних на території України; крім того, греко-католиками визнають себе біля 1,5 мільйона осіб у країнах Європи, Північної і Південної Америки та Австралії. Верховне Архиєпископство в Україні об'єднує 12 єпархій та екзархатів. За статистичними даними Державного департаменту у справах релігій в Україні, станом на 1 січня 2010 року УГКЦ налічувала: 3597 зареєстрованих громад, 2347 священиків, 1248 ченців і черниць, 3581 храм, 1138 недільних шкіл, 105 монастирів, 27 періодичних видань, 15 навчальних закладів із 1273 слухачами, основним із яких є Український католицький університет. Сьогодні до Синоду Єпископів УГКЦ входять 50 ієрархів Церкви з України та з-за кордону.

Поза межами України до Верховного Архиєпископства належать: Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія у Польщі (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія з понад 300 тисячами вірних у 100 парафіях), три апостольські екзархати для українських греко-католиків у Німеччині, Франції та Великобританії, дві греко-католицькі митрополії у Північній Америці: Сполучених Штатах і Канаді (у США - Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій у Філадельфії, Пармі, Чикаго і Стемфорді, у Канаді - Вінніпезька митрополія з п'яти єпархій у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто). Крім того, існують єпархії УГКЦ у Буенос-Айресі (Аргентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллін), Молдові (Кишинів), Австрії, Парагваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії. УГКЦ надає духовну опіку своїм вірним у країнах перебування останньої хвилі мігрантів з України.


Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.