Спецпроект

Симоненко обурений ідеєю Джиги відкрити ставку Гітлера для туристів

Українські комуністи вимагають заборонити відкриття музею ставки Адольфа Гітлера у Вінницькій області "Вервольф".

Про це заявив лідер КПУ Петро Симоненко на засіданні погоджувальної ради у понеділок, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Я б хотів звернути увагу на те, що у нас відбуваються дивні речі. Щороку 9 травня ми святкуємо Велику Перемогу. А у нас до Великої Перемоги готують на Вінничині відкриття меморіального комплексу "Вервольф", - сказав він.

Симоненко підкреслив, що йому було "дивно читати" відповідні матеріали, які готуються до відкриття цього комплексу.

"Це якась несусвітня дурниця, і до цього, до речі, причетні деякі представники органів влади", - сказав Симоненко.

"Потрібно уважно прочитати (відповідні документи), відмовитися взагалі і вдарити по руках тим, хто займається цими дурницями. Це знущання над Великою Перемогою, все те, що пропонується зробити в ставці Гітлера "Вервольф", - підкреслив лідер комуністів.

"Вервольф" (нім. Wehrwolf) - ставка Гітлера у 8 кілометрах від Вінниці. "Вервольф" діяв з весни 1942 року до весни 1944 року, потім входи у бункер були підірвані німецькими військами, що відступали.

"Вервольф" являв собою комплекс у кілька поверхів, один з яких перебував на поверхні. У бункера були товсті стіни в кілька метрів.

У центральній зоні були розташовані головні будівлі, розміщувалося Гестапо, телефонна станція, їдальня для вищого начальства і офіцерів, басейн, 12 житлових будинків для генералів та вищих офіцерів штабу, приміщення для Гітлера і два підземних бункери.

Загалом на території цього комплексу було більше 80 наземних об'єктів і кілька глибоких бетонних бункерів.

"Вервольф" будувався як ставка Гітлера. 16 липня 1942 Гітлер перевів зі ставки "Вовче лігво" у Растенбургу (Східна Пруссія) генеральний штаб і свою ставку до Вінниці.

З ініціативою прокласти туристичний маршрут на ставку Гітлера "Вервольф" раніше виступив голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига.

За його словами, музей нагадував би про "жертви і героїзм нашого народу", "продемонстрував би обличчя ворога-фашиста", "якого ворога переміг наш народ".

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.