Спецпроект

Симоненко обурений ідеєю Джиги відкрити ставку Гітлера для туристів

Українські комуністи вимагають заборонити відкриття музею ставки Адольфа Гітлера у Вінницькій області "Вервольф".

Про це заявив лідер КПУ Петро Симоненко на засіданні погоджувальної ради у понеділок, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Я б хотів звернути увагу на те, що у нас відбуваються дивні речі. Щороку 9 травня ми святкуємо Велику Перемогу. А у нас до Великої Перемоги готують на Вінничині відкриття меморіального комплексу "Вервольф", - сказав він.

Симоненко підкреслив, що йому було "дивно читати" відповідні матеріали, які готуються до відкриття цього комплексу.

"Це якась несусвітня дурниця, і до цього, до речі, причетні деякі представники органів влади", - сказав Симоненко.

"Потрібно уважно прочитати (відповідні документи), відмовитися взагалі і вдарити по руках тим, хто займається цими дурницями. Це знущання над Великою Перемогою, все те, що пропонується зробити в ставці Гітлера "Вервольф", - підкреслив лідер комуністів.

"Вервольф" (нім. Wehrwolf) - ставка Гітлера у 8 кілометрах від Вінниці. "Вервольф" діяв з весни 1942 року до весни 1944 року, потім входи у бункер були підірвані німецькими військами, що відступали.

"Вервольф" являв собою комплекс у кілька поверхів, один з яких перебував на поверхні. У бункера були товсті стіни в кілька метрів.

У центральній зоні були розташовані головні будівлі, розміщувалося Гестапо, телефонна станція, їдальня для вищого начальства і офіцерів, басейн, 12 житлових будинків для генералів та вищих офіцерів штабу, приміщення для Гітлера і два підземних бункери.

Загалом на території цього комплексу було більше 80 наземних об'єктів і кілька глибоких бетонних бункерів.

"Вервольф" будувався як ставка Гітлера. 16 липня 1942 Гітлер перевів зі ставки "Вовче лігво" у Растенбургу (Східна Пруссія) генеральний штаб і свою ставку до Вінниці.

З ініціативою прокласти туристичний маршрут на ставку Гітлера "Вервольф" раніше виступив голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига.

За його словами, музей нагадував би про "жертви і героїзм нашого народу", "продемонстрував би обличчя ворога-фашиста", "якого ворога переміг наш народ".

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.