Спецпроект

Симоненко обурений ідеєю Джиги відкрити ставку Гітлера для туристів

Українські комуністи вимагають заборонити відкриття музею ставки Адольфа Гітлера у Вінницькій області "Вервольф".

Про це заявив лідер КПУ Петро Симоненко на засіданні погоджувальної ради у понеділок, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Я б хотів звернути увагу на те, що у нас відбуваються дивні речі. Щороку 9 травня ми святкуємо Велику Перемогу. А у нас до Великої Перемоги готують на Вінничині відкриття меморіального комплексу "Вервольф", - сказав він.

Симоненко підкреслив, що йому було "дивно читати" відповідні матеріали, які готуються до відкриття цього комплексу.

"Це якась несусвітня дурниця, і до цього, до речі, причетні деякі представники органів влади", - сказав Симоненко.

"Потрібно уважно прочитати (відповідні документи), відмовитися взагалі і вдарити по руках тим, хто займається цими дурницями. Це знущання над Великою Перемогою, все те, що пропонується зробити в ставці Гітлера "Вервольф", - підкреслив лідер комуністів.

"Вервольф" (нім. Wehrwolf) - ставка Гітлера у 8 кілометрах від Вінниці. "Вервольф" діяв з весни 1942 року до весни 1944 року, потім входи у бункер були підірвані німецькими військами, що відступали.

"Вервольф" являв собою комплекс у кілька поверхів, один з яких перебував на поверхні. У бункера були товсті стіни в кілька метрів.

У центральній зоні були розташовані головні будівлі, розміщувалося Гестапо, телефонна станція, їдальня для вищого начальства і офіцерів, басейн, 12 житлових будинків для генералів та вищих офіцерів штабу, приміщення для Гітлера і два підземних бункери.

Загалом на території цього комплексу було більше 80 наземних об'єктів і кілька глибоких бетонних бункерів.

"Вервольф" будувався як ставка Гітлера. 16 липня 1942 Гітлер перевів зі ставки "Вовче лігво" у Растенбургу (Східна Пруссія) генеральний штаб і свою ставку до Вінниці.

З ініціативою прокласти туристичний маршрут на ставку Гітлера "Вервольф" раніше виступив голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига.

За його словами, музей нагадував би про "жертви і героїзм нашого народу", "продемонстрував би обличчя ворога-фашиста", "якого ворога переміг наш народ".

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.