Спецпроект

ЧОРНІ АРХЕОЛОГИ ПРОДАЮТЬ АРХІВ УПА ЗА 500 ТИСЯЧ (+фото)

На одному з інтернет-аукціонів виставлений на продаж архів документів, пов'язаних з діяльністю Української повстанської армії. Власники оцінили його в 500 тисяч грн.

Про це повідомляє "Комерсант" у матеріалі "Цінні папери підуть з молотка".

Вчора на одному з інтернет-аукціонів невідомі розмістили оголошення про продаж архіву штабу УПА. "Близько 3,5 тис. сторінок, серед яких 6 наказів командувача Романа Шухевича, звіти про діяльність, протоколи і списки", - йдеться у ньому.

Там же поміщені фотографії великого пакету документів. Оцінили архів його продавці в 500 тис. грн.

 

Журналіст видання спробував зв'язатися з авторами оголошення, які, ймовірно, проживають у Львові, проте у відповідь прийшло лише повідомлення: "Спробую організувати зв'язок з власником".

Історики заявляють, що в документах немає принципово нових відомостей про діяльність УПА, однак підкреслюють, що вони повинні належати державі.

Директор львівського Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, до якого раніше зверталися посередники власників документів, розповів, що папери випадково потрапили до рук так званих "чорних" археологів, які проводили розкопки в лісовому масиві у Львівській області.

"Вони шукали техніку і зброю часів Другої світової війни, а знайшли ці папери", - розповів Забілий.

Архів містить як опубліковані раніше документи, так і ще невідомі історикам. Зокрема, шкільні листи Ніла Хасевича (автора пропагандистських плакатів УПА) з позначками його вчителя, укази об'єднаних груп УПА, що діяли на території Волинської області, а також звіти про діяльність підпільних повстанських груп з різних областей Галичини в 1930-1940 роках і шість наказів командувача УПА Романа Шухевича (щоправда, без його підпису).

Малюнки і плакати Ніла Хасевича (АРТЕФАКТИ)

За словами Руслана Забілого, архів не містить принципово нових відомостей про діяльність УПА, "однак для істориків важливий кожен папір".

На його думку, дії власників архіву неприйнятні: "Багато років тому люди своїми життями платили за ці документи, так що спекулювати ними просто аморально. Весь архів має бути власністю держави, а не приватних осіб".

Колишній глава архіву СБУ, дослідник історії повстанського руху Володимир В'ятрович оцінив дії власників архіву жорсткіше. "Сволота на крові героїв заробляє гроші", - написав він на своїй персональній сторінці у Facebook. На думку В'ятровича, держава повинна конфіскувати архів, а його власників притягнути до відповідальності.

Редактор інтернет-видання "Історична правда" Вахтанг Кіпіані дотримується іншої думки: "Навіть якщо в архіві немає нічого принципово нового, добірка документів в таких обсягах і за конкретні періоди є цінною. Було б добре, якби хтось викупив їх і передав в якій-небудь спеціалізований музей".

Втім, в такий розвиток подій він мало вірить: "На ринку таких цін, як 500 тис. грн за подібний архів, просто немає, тому швидше за все власники почнуть продавати його по частинах, що значно зменшить його історичну цінність".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.