Спецпроект

Служба зовнішньої розвідки знайшла в архівах лист Винниченка

У галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки під час перегляду грифів секретності було виявлено рукописного листа Володимира Винниченка.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу СЗР.

Оригінал знайденого листа відомого письменника, художника, політичного і державного діяча часів Української Народної Республіки Володимира Винниченка СЗР передала Інституту літератури імені Тараса Шевченка.

Лист написаний олівцем на 7 аркушах, датований 2 лютого 1928 року і був відправлений з Парижа до редакції часопису "Українські Вісті". У ньому автор веде полеміку з літературними критиками довкола оцінок його роману "Сонячна машина".

Заступник директора Інституту літератури ім. Шевченка Сергій Гальченко після одержання цього листа зазначив, що за відсутності в Україні архіву В.Винниченка, зокрема оригіналів рукописів його творів, переданий документ має історико-культурне значення, становить практичну цінність для вітчизняних філологів, літературознавців, текстологів і використовуватиметься у науковій, дослідницькій та викладацькій діяльності.

Передача документа відбулася у приміщенні історико-меморіального музею Михайла Грушевського у рамках експонування тут виставки картин В.Винниченка.

Над романом "Сонячна машина" В.Винниченко працював з 1921 до 1925 року з деякими перервами. Через упереджене ставлення до української літератури за кордоном В.Винниченко покладав великі сподівання на видання "Сонячної машини" в Україні.

Винниченко в еміграції

У 1928 році роман вийшов одразу у двох видавництвах - Державному видавництві України і у кооперативному видавництві "Рух" з наступним перевиданням у 1930 році.

Поява "Сонячної машини" на книжковому ринку стала помітною подією в Україні.

Незважаючи на те, що радянська партійна критика негативно оцінила роман через відсутність позитивного показу соціалістичної дійсності і загалом соціальної проблематики, охрестивши автора "дрібним буржуєм", твір у колах української інтелігенції і студентської молоді мав великий успіх.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.