Спецпроект

У Москві і Вільнюсі привітали Гітлера з днем народження

Вчора, 20 квітня, в день народження Адольфа Гітлера, в Москві на в'їзді в тунель на Нахімовському проспекті невідомі вивісили плакат з привітанням фюреру.

Про це повідомляють "Українські новини" з посиланням на Lenta.ru.

За словами джерела в правоохоронних органах, повідомлення про плакат, що висить біля будинку номер 1 на Нахімовському проспекті, надійшло в службу "02" приблизно о 23:00.

Міліціонери, які прибули за викликом, дійсно виявили плакат розміром 1 на 1 метр. На білому фоні було написано чорними літерами: "З днем народження, дідусю Адольф!".

Знайти людей, які вивісили плакат, поки не вдалося. Міліціонери досліджують записи камер відеоспостереження.

Тим часом у Вільнюсі на день народження нацистського фюрера теж відзначилися - невідомі вивісили в місті прапори Третього рейху зі свастикою. Повідомлялося, що їх було піднято на флагштоках, розташованих поряд із палацом профспілок.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.