Спецпроект

На Донбасі видали черговий том Книги Пам'яті України

В рамках святкування 66-х роковин перемоги над нацизмом Донецьким обласним відділенням пошуково-видавничої агенції "Книга Пам'яті України" було проведено урочисту презентацію 24-го тому Книги Пам'яті Донеччини.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на прес-службу Донецької обласної держадміністрації.

Під час заходу, в якому брали участь понад 500 осіб, представники агенції вручили примірники нового тому Книги Пам'яті Україні рідним загиблих на фронтах Другої світової, ветеранам і почесним гостям.

Серед основних напрямів роботи агенції "КПУ" - обробка й розміщення інформації про загиблих і зниклих без вісти, пошук їхніх рідних, систематизація даних про військові поховання на території України.

За повідомленням прес-служби, головна редакційна колегія "Книги Пам`яті України" здійснює "публічну акцію поіменного увічнення воїнів, загиблих в боях за Батьківщину в 1941-1945 роках, доводить до відома української і світової спільноти об`єктивні дані про військові втрати України у війні".

За роки своєї діяльності пошуково-видавниче агентство "Книга Пам'яті України" зусиллями обласних філій і близько 500 тисяч добровільних учасників пошукової роботи сформувало картотеку обліково-архівних даних про воїнів, партизанів, підпільників, які загинули, або померли від ран в роки Другої світової війни. 

Довідка ІП: Пошуково-видавнича агенція "Книга пам'яті України" була створена у 1996 році постановою Кабміну, відновивши роботу, розпочату істориками УРСР в 1989 році. Тоді планувалося видати 70 томів про 1,3 мільйона загиблих українців - саме така цифра фігурувала в офіційних радянських виданнях.

Однак нескуті партійною ідеологією пошуки виявили разючу правду — загиблих виявилося більше 10 мільйонів, і "Книг пам'яті...", "Книг скорботи..." та інших уже вийшло загалом понад 400 томів.

Ось перелік уже виданого:

"Книга Пам'яті України" - 254 меморіальні томи з персоналіями понад 6 млн загиблих.

"Книга Скорботи України" - 140 меморіальних томів з персоналіями 4 млн загиблих мирних мешканцiв України.

Серія "Звитяжці" - персональні дані про громадян, які воювали на фронтах і проходили військову службу протягом 1939-1945 років, брали участь у національно-визвольній боротьбі українського народу протягом 1936-1956 років.

"Книга Пам'яті України про громадян, загиблих у воєнних конфліктах за кордоном" охоплює збройні конфлікти СРСР, починаючи від побоїща на Китайській Східній залізниці (1929 р.), радянсько-фінську війну, воєнну кампанiю в Афганістані.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.