Спецпроект

До Львова збирається приїхати "борець з українцями" з Польщі

На 7 червня у Львові на Личаківському цвинтарі призначене перепоховання останків архієпископа Теодоровича, який перед Другою світовою війною очолював християн вірменського обряду. Мешканці Львова остерігаються скандалу через нелегітимність перепоховання та присутність на ньому одіозного Тадеуша Ісаковича-Залеського.

Перепоховальна урочистість розпочнеться із жалобної меси, яку на "цвинтарі орлят", де планують перепоховати останки Теодоровича, відслужить архієпископ Мечислав Мокрицький та кардинали, що приїдуть із Польщі, повідомляє ЗІК з посиланням на "Rzeczpospolitu".

Окрім того очікується прибуття із Польщі великої делегації парламентарів, оскільки сам Теодорович був не тільки польським патріотом, а й сенатором.

Найбільшим скандальним виглядає те, що до Львова 6-7 червня може приїхати відомий своїми антиукраїнськими настроями Тадеуш Ісакович-Залеський, котрий також признається до вірменської крові. "Це визначна подія не тільки для вірмен, а й усіх християн. Архієпископ Теодорович був вірменського походження, але разом із тим видатним польським патріотом", – стверджує ксьондз Ісакович-Залеський.


Намагання перепоховати архієпископа Теодоровича на "цвинтарі орлят" тривають вже кілька років. На львівському некрополі стоїть нагробок із хрестом і табличкою з іменем архієпископа, але могила вже кілька десятиліть порожня, бо похованого у 1938 році Теодоровича, таємно ексгумували на початку 1970-их років його вихованці, перенісши останки до іншого склепу на комунальному цвинтарі Львова.

Через спротив українських націоналістів переговори із львівською владою щодо перепоховання тривали роками. Але в середині вона все ж дала свою згоду. Втім, конфлікт це не вирішило, оскільки рішення було затверджено без публічного розгляду питання, а зацікавленій стороні вдалося навіть обійти комісію з перепоховань.

ЗІК також зазначає, що для низки членів комісії є сумнівним, що останки, які перепоховають 7 червня на "цвинтарі орлят", справді належать архієпископу Теодоровичу.

Чимало львів’ян остерігаються, що нелегітимність процедури перепоховання може вилитися за присутності одіозного Тадеуша Ісаковича-Залеського на перепохованні неверифікованих останків єпископа Теодоровича в антиукраїнський скандал. Як відомо, ксьондз Ісакович-Залеський відомий своїми псевдонауковими дослідженнями багатьох аспектів українсько-польської історії .

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.