Спецпроект

В Олеському замку розпочався сезон лицарських турнірів

На території Олеського замку на Львівщині відкрили сезон стилізованих забав – Олеських турнірів.

Про це повідомляє Zaxid.net.

Гостей дійства розважали боями клуби історичної реконструкції, а активні учасники свята й самі вступали в бій та брали участь у різноманітних розвагах XV століття.

Сезон Олеських турнірів розпочали поєдинком ордену мальтійців та воїнів-русичів Галицько-Волинського князівства. Бій - не на показ, а на повну силу, повну швидкість та з ефективними ударами. Основне, не бити на враження, кажуть воїни. Хоча після таких поєдинків, як мінімум, синці таки залишаються.

Для гостей свята демонстрували, якими були бої у XV столітті. Перший бій - за капітана: коли падає ватажок, його військо вважається переможеним. Другий - за стяг. А третій - стінка на стінку. У XIII столітті подібним чином Данило Галицький бився на наших землях з тевтонським орденом.

Гості дійства й самі могли взяти до рук і лук, і арбалет. Цією зброєю українці теж користувалися ще з часів Київської Русі. Ходили з нею на полювання та у бій. Однак називали її на інший лад - самострілом.

Під вечір шатро заполонила французька музика, яка надихала до бою, звучала у селах на ярмарках або ж на придворних балах. Опісля відбулось велике вогняне шоу.

Такі ж подорожі у минуле чекатимуть на гостей ще у липні та вересні. Цього ж місяця організатор фестивалю Ярослава Павлюковець проанонсувала, крім Середньовіччя, ще дві теми - Шотландію і вікінгів.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.