Спецпроект

В Олеському замку розпочався сезон лицарських турнірів

На території Олеського замку на Львівщині відкрили сезон стилізованих забав – Олеських турнірів.

Про це повідомляє Zaxid.net.

Гостей дійства розважали боями клуби історичної реконструкції, а активні учасники свята й самі вступали в бій та брали участь у різноманітних розвагах XV століття.

Сезон Олеських турнірів розпочали поєдинком ордену мальтійців та воїнів-русичів Галицько-Волинського князівства. Бій - не на показ, а на повну силу, повну швидкість та з ефективними ударами. Основне, не бити на враження, кажуть воїни. Хоча після таких поєдинків, як мінімум, синці таки залишаються.

Для гостей свята демонстрували, якими були бої у XV столітті. Перший бій - за капітана: коли падає ватажок, його військо вважається переможеним. Другий - за стяг. А третій - стінка на стінку. У XIII столітті подібним чином Данило Галицький бився на наших землях з тевтонським орденом.

Гості дійства й самі могли взяти до рук і лук, і арбалет. Цією зброєю українці теж користувалися ще з часів Київської Русі. Ходили з нею на полювання та у бій. Однак називали її на інший лад - самострілом.

Під вечір шатро заполонила французька музика, яка надихала до бою, звучала у селах на ярмарках або ж на придворних балах. Опісля відбулось велике вогняне шоу.

Такі ж подорожі у минуле чекатимуть на гостей ще у липні та вересні. Цього ж місяця організатор фестивалю Ярослава Павлюковець проанонсувала, крім Середньовіччя, ще дві теми - Шотландію і вікінгів.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.