Спецпроект

ЧЕРНІВЦІ СТАЛИ СВІТОВОЮ СПАДЩИНОЮ ЮНЕСКО

Колишню резиденцію буковинських митрополитів (нині Чернівецький національний університет) внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє офіційний сайт ЮНЕСКО.

За словами ректора ЧНУ Степана Мельничука, рішення про внесення одного з корпусів університету було прийнято сьогодні близько 13.00 на 35-ій сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, яка триває у Парижі з 19 по 29 червня.

"Митрополича резиденція є видатним прикладом історичної архітектури XIX-го сторіччя, - йдеться в описі у списку Світової спадщини. - Її комплекс дає приклад архітектурних та культурних впливів візантійського періоду і втілює потужну присутність Православної церкви під час правління Габсбургів, підкреслюючи політику віротерпимості у Австро-Угорській імперії".

- Внесення до спадщини ЮНЕСКО створить імідж для нашого університету і привабить туристів, - зазначив Мельничук. – Ми ж, зі свого боку, повинні облаштувати для туристів усі зручності: обладнати стоянки для транспорту, місця для харчування, сувенірні магазини. Плануємо перенести господарський двір за корпусом №4 в інше місце, а там створити туристичний комплекс. Але коли це буде і за які гроші – поки що не знаю.

 Резиденція буковинських митрополитів - красиве і величне місце для університету, куди там Гоґвартсу :) ІП вітає Чернівці і всю Україну з чудовою новиною

За словами Мельничука, з резиденції у новозбудований корпус перенесуть навчальні факультети, залишивши у пам'ятці ЮНЕСКО музеї та виставкові зали.

Показово, що рішення було прийняте оперативно - через три роки після подачі документів до Центру Світової спадщини.

У список Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

До сьогоднішнього рішення Україна у Світовій спадщині була представлена п'ятьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.