Спецпроект

Помер старший син останнього імператора Австро-Угорщини

4 липня у віці 98 років помер найстарший син останнього правлячого імператора Австро-Угорщинини Карла фон Габсбурга - Отто фон Габсбург.

Про це УНІАН повідомили в Івано-Франківській Фундації імені короля Юрія, посилаючись на прес-службу Фундації Габсбургів.

Отто фон Габсбург помер у себе вдома у Пьокінгу на Штарнберзькому Озері (Баварія, Німеччина).

Він був довгостроковим депутатом Європарламенту та почесним президентом Міжнародної панєвропейської унії. З 1979 по 1999 рік представляв у Європарламенті Християнсько-Соціалістичний Союз.

Отто фон Габсбург народився 20 листопада 1912 року у Райхенау (Нижня Австрія) у сім`ї ерцгерцога Карла та ерцгерцогині Ціти. Після падіння монархії Габсбургів сім`я потрапила у вигнання в Швейцарію, пізніше на острів Мадейра, де імператор Карл помер 1 квітня 1922 року.

Отто фон Габсбург вважався запеклим ворогом націонал-соціалістів та намагався зашкодити приєднанню Австрії до німецького Рейху. Перед тим, як німецькі війська окупували Австрію, він виїхав до США.

Після Другої світової війни Отто фон Габсбург повернувся до Європи та жив у Пьокінгу, брав активну участь у європейській політиці та намагався прискорити поширення Євросоюзу на Схід.

У 2006 році Отто фон Габсбург відвідав Україну, побував у Чернівцях, Коломиї, Івано-Франківську та Києві. За поданням Міністерства закордонних справ України нагороджений орденом Ярослава Мудрого. Він тоді наголошував: "Європа не буде до кінця Європою, поки в спільних процесах не почне брати участь Україна".

Отто фон Габсбург був одружений з принцесою Регіною фон Саксен-Майнінген, яка померла в лютому 2010 року. Пара з 1954 року проживала в Пьокінгу, у них було семеро дітей, 22 онуків і двоє правнуків.

Отто фон Габсбург буде похований у Відні, у Склепі капуцинів, у імператорському склепі династії Габсбургів.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.