Спецпроект

Позов Вітренко щодо незаконності указу про УПА розглянуть без свідків

Судових засідань у справі щодо незаконності указу Ющенка, яким воїнів УПА було визнано учасниками боротьби за незалежність України, більше не буде: суддi визначаться з рішенням самотужки.

Про це повідомляє "Україна Молода".

Несподіване рішення прийняв позавчора ввечері Окружний адміністративний суд Києва у справі за позовом Наталії Вітренко (лiдерка Прогресивної соціалістичної партії України оскаржує указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність).

Після десятка слухань упродовж року суддівська колегія вирішила розглядати позов Вітренко у порядку письмового провадження. Це означає, що судових засідань за участi непримиренних опонентів - "вітренківців" і нащадків упівців - більше не буде: суд збере учасників процесу востаннє вже для того, щоб оголосити своє остаточне рішення.

Така ухвала не сподобалася присутнім. Нащадок бійців УПА Олесь Гриб, який бере активну участь у процесі як третя особа, обурювався: "Як могли, не заслухавши наші пояснення, прийняти таке рішення?"

Проблема в тому, що у процес тільки-но вступив як третя особа Віктор Ющенко (чомусь тривалий час суд не розглядав його заяву), представник Президента ще навіть не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи.

Залучені треті особи (а таких добрий десяток!) iз "проукраїнського" табору вислухали семигодинні виступи Наталії Вітренко "про бандеровскіх убійц", а можливості відповісти їй так i не отримали. Юрію Шухевичу та Степану Хмарі, наприклад, які теж беруть участь у процесі, взагалі не повідомили про слухання.

На останньому, вівторковому, засіданні судді вочевидь поспішали: надали можливість опонентам поставити запитання Наталії Вітренко. Щоправда, повноцінної дискусії все одно не вийшло. На питання Олеся Гриба "Чи визнаєте ви право України на незалежність поза Росією?" Вітренко відповідала: "Незалежна Україна може бути лише в союзі з Росією і Білоруссю".

Представник третього Президента України Віктора Ющенка В'ячеслав Мартинюк пояснює: суд цілком міг прийняти таке рішення, якщо вважає, що доказів для вирішення справи по суті без залучення сторін достатньо: "Абсолютно зрозумілим є те, що суд, приймаючи рішення про перехід до письмового провадження, вважав, що вже встановлено всі обставини, необхідні для прийняття рішення по даній справі".

Нагадаємо, Віктор Ющенко видав указ про вшанування борців за незалежність України 28 січня 2010 року.

Крім вояків ОУН і УПА, борцями за українську незалежність було також визнано членів формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української держави Гетьманату, Української військової організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Української головної визвольної ради й інших військових формувань, які боролися за незалежність України.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.