Спецпроект

Помер гей, який вижив у Бухенвальді

Рудольфу Бразда було 98, коли він помер кілька днів тому в Берліні. Німецька преса називає його останнім чоловіком, який був в'язнем нацистських концентраційних таборів через свою гомосексуальність.

Бразда народився в 1913 році, виріс у місті Мойзельвіц, в Тюрінгії, і неодноразово стикався з труднощами через свою статеву орієнтацію, аж поки його не ув'язнили в Бухенвальді.

 

Він був одним із десятків тисяч геїв, яких нацисти засудили як злочинців, вважаючи їх загрозою німецькій нації.

Бразда потрапив до концтабору в серпні 1942 року і утримувався там до звільнення американськими військами в 1945-му. 

Після Другої світової Бразда жив в Ельзасі, на сході Франції. 

Мер Берліна Клаус Воверайт, теж відкритий гей, який зустрічався з Браздою в 2008 році, заявив: "Він є прикладом того, наскільки важлива історична пам'ять для нашого майбутнього. Все менше і менше людей можуть розповісти про репресії під час нацистської диктатури достовірно і на власному досвіді".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.