Спецпроект

Секретарка Геббельса вперше розповіла про свого роботодавця

Екс-секретарка Геббельса дала перше інтерв’ю, в якому заявила що ніколи не пробачить Геббельсу того, що він створив зі світом.

Про це повідомляє ТСН.

У своєму першому за все життя інтерв'ю 100-річна секретарка Йозефа Геббельса Брунгільда Помзель, яка мешкає в Мюнхені, сказала, що міністр пропаганди нацистського Третього Рейху наклав на себе руки, бо був боягузом, але водночас розумів, що його чекає.

Брунгільда ​​Помзель пропрацювала у Геббельса з 1942 року до 1 травня 1945 року, коли він наклав на себе руки.

За її словами, її розподілили до Геббельса, оскільки вона була однією з найпрофесійніших стенографісток Берлінського радіо.

"Це був наказ, тож відмовитися від такої пропозиції було неможливо - хіба що з причини заразної хвороби", - розповіла Помзель.

Вона працювала друкаркою і відповідала за набір кореспонденції міністра, тобто через її руки проходили всі листи Геббельса. Крім того, вона була на вечері в берлінському будинку Геббельса на острові Шваненвердер.

"Він був дуже закритою людиною! Він ні разу не поставив мені жодного особистого питання і до самого кінця не знав навіть мого імені", - розповіла жінка.

За її словами, вона нічого не знала про геноцид євреїв, а політика її взагалі не цікавила. Про Голокост вона дізналася вперше тільки після того, як потрапила в полон.

Останні десять днів війни вона провела в підвалі Міністерства освіти і пропаганди, де тривала робота. 1 травня 1945 колеги розповіли їй про те, що Геббельс наклав на себе руки.

"З підвалу мене вивели росіяни", - згадує Помзель. Після цього колишня секретарка Геббельса провела в радянських таборах п'ять років.

В кінці інтерв'ю вона заявила, що ніколи не пробачить Геббельсу того, що він створив зі світом.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.