Спецпроект

Секретарка Геббельса вперше розповіла про свого роботодавця

Екс-секретарка Геббельса дала перше інтерв’ю, в якому заявила що ніколи не пробачить Геббельсу того, що він створив зі світом.

Про це повідомляє ТСН.

У своєму першому за все життя інтерв'ю 100-річна секретарка Йозефа Геббельса Брунгільда Помзель, яка мешкає в Мюнхені, сказала, що міністр пропаганди нацистського Третього Рейху наклав на себе руки, бо був боягузом, але водночас розумів, що його чекає.

Брунгільда ​​Помзель пропрацювала у Геббельса з 1942 року до 1 травня 1945 року, коли він наклав на себе руки.

За її словами, її розподілили до Геббельса, оскільки вона була однією з найпрофесійніших стенографісток Берлінського радіо.

"Це був наказ, тож відмовитися від такої пропозиції було неможливо - хіба що з причини заразної хвороби", - розповіла Помзель.

Вона працювала друкаркою і відповідала за набір кореспонденції міністра, тобто через її руки проходили всі листи Геббельса. Крім того, вона була на вечері в берлінському будинку Геббельса на острові Шваненвердер.

"Він був дуже закритою людиною! Він ні разу не поставив мені жодного особистого питання і до самого кінця не знав навіть мого імені", - розповіла жінка.

За її словами, вона нічого не знала про геноцид євреїв, а політика її взагалі не цікавила. Про Голокост вона дізналася вперше тільки після того, як потрапила в полон.

Останні десять днів війни вона провела в підвалі Міністерства освіти і пропаганди, де тривала робота. 1 травня 1945 колеги розповіли їй про те, що Геббельс наклав на себе руки.

"З підвалу мене вивели росіяни", - згадує Помзель. Після цього колишня секретарка Геббельса провела в радянських таборах п'ять років.

В кінці інтерв'ю вона заявила, що ніколи не пробачить Геббельсу того, що він створив зі світом.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".