Запорізького Сталіна хочуть прибрати через суд

Пам’ятник Йосипу Сталіну стане предметом судового розгляду Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

 

Як повідомляє прес-служба громадської ініціативи "Оновлення країни", координатор у Запоріжжі Дмитро Харьков у вівторок подав до суду позов з вимогою демонтувати пам’ятник.

"Встановлення зазначеного пам’ятника у м. Запоріжжя, де я народився та постійно проживаю, є незаконним та таким, що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань", - говориться у тексті позову.

Харьков також нагадав, що "13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва виніс Постанову, в якій чітко зазначив, що за висновком органу досудового слідства - Головного слідчого управління Служби безпеки України Йосип Сталін вважається винним в організації Голодомору 1932-1933 років в Україні, тобто, винним у смерті мільйонів мирних жителів".

"Я переконаний, що у нас достатньо можливостей у правовому полі, згідно з законом, примусити комуністів провести демонтаж повторно вставленого пам’ятника", - заявив Харьков.

Він також закликав українців подавати позови з вимогою демонтувати пам’ятник Сталіну.

Як відомо, в понеділок Запорізьким обласним комітетом Комуністичної партії України був відновлений пам’ятник колишньому керівникові СРСР біля будівлі Компартії.

За інформацією "Оновлення країни", жодних звернень до місцевої влади щодо дозволу на встановлення цього пам’ятника не надходило.

Нагадаємо, що в лютому 2011 року мер Запоріжжя Олександр Сін заявив, що погруддя Сталіна перед входом до Запорізького обкому Компартії встановлено незаконно, оскільки спочатку не був внесене в архітектурний проект. Мер пообіцяв "ужити заходів для знесення пам'ятника, якщо комуністи повторно його встановлять".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.