У Києві під загрозою відомі пам'ятки (ФОТО)

У бюджеті Києва 2012 року на збереження, розвиток, реконструкцію та реставрацію пам’яток історії та культури заплановано видалити всього 2,2 млн грн за мінімальної потреби в 28,8 млн грн. Під загрозою опинилися відомі будівлі і монументи - від колони Магдебурзького права до монітора "Желєзняков".

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Вже кілька років у вкрай аварійному стані знаходяться Караїмська кенаса, на ремонт і реставрацію якої необхідно 500 тисяч грн та садиба, в якій мешкав Ігор Сікорський – 100 тисяч грн.

"Привести в порядок одну з головних вулиць Києва – Ярославів Вал - без порятунку Караїмської кенаси та будинку Сікорського не можливо, а зустрічати Євро-2012 з недоведеною до ладу однією з найкрасивіших вулиць столиці просто безглуздо", - зазначив Бригинець.

 Кенаса - молитовний дім караїмів, які сповідують релігію, що поєднує юдаїзм, християнство та іслам. Збудована на Ярославовім Валу у 1902 році, зараз використовується як Будинок Актора. У Києві залишилося близько 100 караїмів. Фото: uklon.com.ua

Депутат наголосив, що аналогічна ситуація з Колоною Магдебурзького права, її вхідною аркою і сходами, що ведуть до колони. Цей об’єкт потребує 7 млн грн.

Пам'ятник Магдебурзькому праву - розташований на набережній Дніпра, під пам'ятником Володимиру Хрестителю. Збудований у 1808-му на честь повернення місту права на місцеве самоврядування (1797 рік), вперше наданого Києву ще за часів Великого князівства Литовського. Фото: kmu.gov.ua

У критичному стані знаходиться також і пам’ятник монітору "Желєзняков" (розташований на Рибальському острові). На його реставрацію знадобиться 5 млн грн.

"Що стосується монітора "Желєзняков", то влада має або відмовитись від цього пам’ятника, який пов′язаний з героїзмом київських моряків під час Другої Світової війни, або терміново знайти гроші для того, щоб врятувати цей корабель, бо він ось-ось може повторити сумний "подвиг" лодії Кия, яка минулого року розкололась навпіл", - підсумував Бригинець.

 Монітор "Желєзняков" - єдиний уцілілий із шести моніторів Дунайської військової флотилії. Спущений на воду на заводі "Ленінська кузня" у 1936-му, повернувся до верфі у вигляді пам'ятника. Під час Другої світової з боями обійшов усе Чорне і Азовське море. Зараз над кораблем будують розв'язку Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Фото: archunion.com.ua

Всі названі об’єкти, що потребують реставрації, є пам’ятками і охороняються законом.

Раніше Бригинець повідомляв, що головне управління охорони культурної спадщини КМДА просило у 2012 році виділити на охорону пам'яток 35 млн грн. За словами депутата, у 2011 році передбачалося виділити близько 8 млн грн, а було виділено лише 700 тисяч грн.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.