Розпочав роботу ще один історичний портал

1 січня 2012 року розпочав роботу новий інтернет-проект, присвячений історії - Historians.in.ua. Його редакція позиціонує сайт як майданчик для академічного спілкування вчених і всіх, хто цікавиться історією і відчуває потребу "раціональної критичної рефлексії".

Про це повідомляється на сайті Historians.

"Ми починаємо цей проект із усвідомленням нагальності потреби у раціональній критичній рефлексії, простір якої в Україні неухильно зменшується на користь різного роду галасливої та звабливо примітивної пропаганди, самозаспокоєння і самозакоханості, щоразу відвертішої агресії (якщо не фізичної, то вербальної – чого варті самі лише коментарі на більшості інтернет-сайтів) і щоразу всеохопнішої апатії", - повідомляє редколегія сайту.

Портал визнає, що не має готових і простих відповідей на всі виклики, що стоять перед Україною і Європою, але хоче запропонувати способи їхнього пошуку.

Обіцяють, що "Historians" регулярно поповнюватиметься щонайменше двічі на тиждень.

"Наш сайт задуманий як простір комунікації: між регіональними осередками в Україні, між фахівцями з різних країн, між різними поколіннями інтелектуалів та між різними дисциплінами, - повідомляє редколегія. - Для нас важить передусім зміст. Тому форма і структура сайту підкреслена проста, аскетична і невибаглива".

На сайті регулярно розміщуватимуться авторські колонки молодих гуманітаріїв - щоб створити "трибуну і простір спілкування для інтелектуалів нового покоління". Молодих авторів запрошують надсилати пропозиції та тексти на адресу редакції: historiansinua@gmail.com .

Також на сайті є розділі "Архів", анотації нових книжок і оголошення про новини академічного та навколоакадемічного життя. В "Архіві" обіцяють розміщувати повнотекстові версії рідкісних публікацій. Зокрема, там уже розміщено часописи "Україна Модерна" (за 2007–2010 роки) та повний архів видання "Україна в минулому", яке виходило у Львові в 1992–1996 роках.

У цій рубриці будуть й інші періодики (зокрема, видання "Mediaevalia Ucrainica", яке виходило у 1992–1998 роках за редакцією Наталі Яковенко).

Серед інших рубрик: "Інтерв’ю", "Історія і пам’ять. Важкі питання", "Інституції історичної науки", "Дослідження" та "Дискусії". Підкреслюється, що наведений перелік рубрик не остаточний.

Творці сайту - колишні редактори "України Модерної", історики Андрій Портнов (у 2005 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Науково-освітня діяльність української еміграції у міжвоєнній Польщі" в Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України) та Володимир Маслійчук (у 2001 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Козацька старшина слобідських полків другої половини XVII – першої третини XVIII ст." в Харківському національному університеті ім. Каразіна).

Нагадаємо, що у серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.