ДЕПУТАТИ ЗАКРИВАЮТЬ ДОСТУП ДО АРХІВІВ - ІСТОРИКИ

Вчора у першому читанні ВР проголосувала за зміни до закону “Про Національний архівний фонд та архівні установи”. Історики стурбовані тим, що новий закон дозволить приховувати архівні дані і навіть знищувати їх.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

“Закон про Національний архівний фонд містить абсолютно застарілу і невиправдану норму, яка дозволяє обмежити доступ до будь-яких документів на 75 років під приводом наявності в них “конфіденційної інформації”, - зазначив екс-голова Головного державного архіву СБУ (2008-2010) Володимир В'ятрович, який відкрив доступ до радянських документів.

За словами В'ятровича, архівні установи довільно тлумачать поняття “конфіденційна інформація”, невиправдано розширюючи його зміст, отримуючи інструмент, який дозволяє повністю закрити будь-які документи.

"Українці останні два роки все частіше стикаються із забороною доступу до документів про репресованих чи учасників визвольного руху, - повідомляють історики. - Архіви вимагають згоду “спадкоємців”, а у жертв репресій часто не залишилося нащадків".

Відтак імена та історії, які мали б бути згадані, залишаються таємницею не за законом, а за одноосібним рішенням якогось співробітника архіву, що має можливість надзвичайно широко трактувати чинну норму закону.

Хочете користуватися архівами КГБ? Спитайте нас, як! (ІНСТРУКЦІЯ)

Загалом позитивно оцінюючи зміни до далекого від сучасних вимог закону, історики наголошують, що деякі його пункти дозволяються не тільки приховувати, але й знищувати архівні дані.

“Зміни до закону, проголосовані у першому читанні, можуть створити умови для невиправданого знищення документів” – підкреслює юрисконсульт Центру досліджень визвольного руху Віта Лошак, яка у 2009-2010 роках працювала консультантом ГДА СБУ.

“Проектом передбачено, що вилученню з Національного архівного фонду підлягають "документи, що втратили культурну цінність, дублетні документи та невиправно пошкоджені документи", - зазначила Лошак. - Натомість немає чіткого і зрозумілого визначення, що таке “культурна цінність”, який документ вважається невиправно пошкодженим, що таке “дублетні документи”. А це відкриває можливості для зловживань”.

Нагадаємо, що європейська практика передбачає максимальне збереження і надання доступу до документів спецслужб нацистського та радянського режимів.

Більше про архівну справу в Україні читайте на "Історичній Правді".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.