ДЕПУТАТИ ЗАКРИВАЮТЬ ДОСТУП ДО АРХІВІВ - ІСТОРИКИ

Вчора у першому читанні ВР проголосувала за зміни до закону “Про Національний архівний фонд та архівні установи”. Історики стурбовані тим, що новий закон дозволить приховувати архівні дані і навіть знищувати їх.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

“Закон про Національний архівний фонд містить абсолютно застарілу і невиправдану норму, яка дозволяє обмежити доступ до будь-яких документів на 75 років під приводом наявності в них “конфіденційної інформації”, - зазначив екс-голова Головного державного архіву СБУ (2008-2010) Володимир В'ятрович, який відкрив доступ до радянських документів.

За словами В'ятровича, архівні установи довільно тлумачать поняття “конфіденційна інформація”, невиправдано розширюючи його зміст, отримуючи інструмент, який дозволяє повністю закрити будь-які документи.

"Українці останні два роки все частіше стикаються із забороною доступу до документів про репресованих чи учасників визвольного руху, - повідомляють історики. - Архіви вимагають згоду “спадкоємців”, а у жертв репресій часто не залишилося нащадків".

Відтак імена та історії, які мали б бути згадані, залишаються таємницею не за законом, а за одноосібним рішенням якогось співробітника архіву, що має можливість надзвичайно широко трактувати чинну норму закону.

Хочете користуватися архівами КГБ? Спитайте нас, як! (ІНСТРУКЦІЯ)

Загалом позитивно оцінюючи зміни до далекого від сучасних вимог закону, історики наголошують, що деякі його пункти дозволяються не тільки приховувати, але й знищувати архівні дані.

“Зміни до закону, проголосовані у першому читанні, можуть створити умови для невиправданого знищення документів” – підкреслює юрисконсульт Центру досліджень визвольного руху Віта Лошак, яка у 2009-2010 роках працювала консультантом ГДА СБУ.

“Проектом передбачено, що вилученню з Національного архівного фонду підлягають "документи, що втратили культурну цінність, дублетні документи та невиправно пошкоджені документи", - зазначила Лошак. - Натомість немає чіткого і зрозумілого визначення, що таке “культурна цінність”, який документ вважається невиправно пошкодженим, що таке “дублетні документи”. А це відкриває можливості для зловживань”.

Нагадаємо, що європейська практика передбачає максимальне збереження і надання доступу до документів спецслужб нацистського та радянського режимів.

Більше про архівну справу в Україні читайте на "Історичній Правді".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.