Книги з історії, які варто прочитати у 2012-му році

Журнал The Economist склав список найкращих книг 2011 року, вартих прочитання. Серед них - кілька історичних. На відміну від позаминулого року, про Україну там не йдеться. Зате є про Хрущова.

У рейтингу The Economist є окремий розділ, присвячений книгам з історії. Це те, що читатиме західний світ протягом найближчих кількох місяців - у цьому можна переконатися за статистикою на торговому сайті "Amazon".

ІП переклала рекомендації впливового англомовного журналу.

"Цукрові барони: сім'я, корупція, імперія та війна у Вест-Індії" Метью Паркера (The Sugar Barons: Family, Corruption, Empire, and War in the West Indies. By Matthew Parker. Walker & Co; 446 сторінок) - розповідь про багатство, хоробрість і розпусту, а також про те, як сучасний глобалізований світ розпочався з цукру. Від автора чудової праці "Панамська лихоманка".

"Берлін 1961: Кеннеді, Хрущов і найнебезпечніше місце на Землі" Фредеріка Кемпа (Berlin 1961: Kennedy, Khrushchev, and the Most Dangerous Place on Earth. By Frederick Kempe. Putnam Adult; 608 сторінок) - живий і детальний виклад переломного року в історії, коли з Берліну ледь не почалася Третя світова.

 Історія Хрущова і Кеннеді

"Єрусалим: біографія" Сімона Монтефіоре (Jerusalem: The Biography. By Simon Sebag Montefiore. Knopf; 638 сторінок) - захоплююча історія міста, котре, якщо вірити пророкам, поетам, селянами і завойовникам, існує на небі і на землі. Після чудово сприйнятих читачем біографій Сталіна, Катерини ІІ і Потьомкіна Сімон Монтефіоре нарешті написав книгу, для якої він був народжений.

"Велике Море: історія людини у Середземномор'ї" Дейвіда Абулафії (The Great Sea: A Human History of the Mediterranean. By David Abulafia. Oxford University Press; 783 сторінок) - як cередземноморський регіон став експортером економічної і культурної потужності та брамою між Атлантикою й Азією. Автор - впливовий історик із Кембриджу.

 

"Пошук Італії: історія країни, її регіонів та людей" Дейвіда Ґілмора (The Pursuit of Italy: A History of a Land, its Regions and their Peoples. By David Gilmour. Farrar, Straus and Giroux; 480 сторінок) - до 150-річчя об'єднання Італії дехто з італійців задається питанням, чи не зробило Рісорджименто [процес політичного об'єднання країни - ІП] більше шкоди, ніж користі. Добре деталізований виклад контроверсійного питання від британського історика та біографа.

"Анатомія моменту: 35 хвилин в історії та уяві" Хав'єра Серкаса (The Anatomy of a Moment: Thirty-five Minutes in History and Imagination. By Javier Cercas. Bloomsbury; 403 сторінки) - найпопулярніша книга про невдалу спробу державного перевороту в Іспанії 1981 року, вперше опублікована у 2009-му і щойно перекладена англійською. Переконлива і захоплююча робота іспанського романіста й академіка.

 

Нагадаємо, у 2010-му The Economist визнав книгою року "Криваві Землі" американського історика Тимоті Снайдера, значною мірою присвяченy історії України 1930-40 рр.

Уривок із "Кривавих Земель" читайте на "Історичній Правді"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.