Анонс: лекція Георгія Касьянова "Ще не вмерла Україна? Рік 21-ий"

В Київському Будинку вчених відбудеться лекція доктора історичних наук, завідувача відділу новітньої історії і політики Інституту історії Україні НАНУ, професора кафедри історії Могилянки, директора освітніх програм фонду "Відродження" Георгія Касьянова.

Про це повідомляють організатори лекції "Політ.ua".

Тема: "Ще не вмерла Україна? Рік 21-й".

 

Короткий екскурс у новітню історію України. Чи був проект "Україна"? Хто його автори та виконавці? Що задумували і що вийшло? Проблеми творення нації та держави. Відносини: людина - суспільство - влада. Кому в Україні жити добре, а добре жити ще краще?

Лекція відбудеться в середу, 1 лютого в Будинку вчених (вул. Володимирська 45-а, вхід в арку будинку з каріатидами навпроти виходу зі станції метро "Золоті ворота").

Початок лекції о 19:00.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.