ПОМЕР ОСТАННІЙ ПРЕЗИДЕНТ УНР У ВИГНАННІ МИКОЛА ПЛАВ'ЮК

10 березня відійшов у засвіти голова Проводу Українських Націоналістів, видатний політичний діяч Микола Плав'юк.

 

Народився 5 червня 1925 р. у с. Русові на Галичині (нині - Івано-Франківська обл.). Вчився у Снятинській школі, де розпочав свою громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН.

Під час Другої світової війни брав участь у підпільній роботу, перебував у складі 2-ї Української дивізії УНА, 1946 року закінчив середню школу в таборі переміщених осіб, Мюнхенський університет (1949). Член Центрального союзу українських студентів (ЦЕСУС),  "Пласту" та ін.

1949 року емігрує до Канади, певний час працює робітником, закінчив Монреальський університет "Конкордія" (1954), після закінчення якого розпочинає свою професійну кар'єру в компанії "Ессекс Пекерс" де поступово просувається службовими сходинками до президента цієї компанії.

Активіст громадсько-політичного життя Канади, член (1949) Українського Національного Об'єднання Канади (УНО) член президії, заступник Голови, Голова УНО Канади (1956-1966)

Одночасно М.Плав'юк займає керівне становище в Організації Українських Націоналістів, член Проводу Українських Націоналістів (1964), голова Координаційної ради Ідеологічно Споріднених Ідеологічних Організацій (1964-1970).

З 1979 року Микола Плав'юк обраний Головою Проводу Українських Націоналістів на еміграції, а з 1992 р. і в Україні.

Член підготовчого комітету Першого Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) (1967), на якому його обрано Генеральним Секретарем СКВУ. Активна діяльність на цій посаді була поцінована громадськістю і на II Конгресі СКВУ його обирають віце-президентом СКВУ (1973-78), на III Конгресі СКВУ  - Президентом СКВУ (1978-80).

З синами Орестом і Нестором

1988 року на сесії Державного Центру (ДЦ) УНР, легітимного продовжувача національного уряду з часів Української Народної Республіки, Миколу Плав'юка обрано віце-президентом УНР в екзилі. Того самого року в грудні, після смерті Президента УНР Миколи Лівицького, М.Плав"юк стає п'ятим і останнім Президентом УНР у вигнанні.

За ініціативою М.Плав'юка нарада УНРади і Уряду УНР восени 1991 р. прийняла рішення про скликання надзвичайної Сесії УНРади 10-го скликання, яка відбулася 14-15 березня 1992 р. На ній було вирішено припинити діяльність еміграційних інституцій УНР, визначено зміст та форму історичного акту передачі повноважень ДЦ УНР та Уряду УНР владі незалежної України. 

Як відбувалась передача клейнодів УНР першому президенту України (ВІДЕО)

У серпні 1992 р. М. Плав'юк на чолі делегацієї ДЦ УНР взяв участь в урочистому засіданні Верховної Ради України в Києві де передав Грамоту ДЦ УНР Президентові України Леонідові Кравчуку із взаємоузгодженим формулюваннями, про те, що республіка Україна, яка проголошена незалежною 24 серпня 1991 року, є правонаступницею Української Народної Республіки.

У травні 1993 року в Києві (Ірпінь) проведено ХІІ Великий Збір Українських Націоналістів (перший легальний в Україні), М. Плав'юка поновно обрано Головою ОУН, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції як громадську організацію.

За заслуги перед Батьківщиною указом президента України Л.Кравчука М. Плав'юку надано українське громадянство (1993), він нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня (1996), орденом Ярослава Мудрого ІІ ступеня (2002), І ступеня (2007).

М.Плав'юк один із засновників (1992) і Голова Правління Фундації імені О.Ольжича у Києві.

Автор великої кількість статей та матеріалів з політології, актуальних питань політики України, української діаспори в українській та англомовній пресі.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.